Горить свіча
і чутно тихий тріск,
а за вікном барвиста ковдра листя 🍁.
Думки летять зі швидкістю вітрів,
і я мовчу в тиші осіннього міжлісся…
Я поринаю в світ своїх думок,
коли все тільки починалось,
коли про мрії думалось, жилось,
але не вірилось і не бажалось…
А все банально легко відбулось,
коли насправді думалось, що пекло,
але воно загартувало і збилось,
так легко, наче подих вітра…
Чому не віримо в силу своїх думок?
Що все можливо, що воно десь поруч?…
Не опускаймо руки,
боремось!
Якщо щось важке —
то лише початок!!…
29.10.25
Відредаговано: 30.01.2026