Політ жовтої парашутистки, або Пухирчастий Рицар

Сонечко вже збиралося вкладати свої промені спати, і Сад огорнула така ніжність, що навіть Хрін Бурчун-Пекун перестав бурчати, а почав насвистувати якусь колискову.

На найвищій гілці Пані Черешеньки (пам’ятаєш нашу красуню?) висіла її подружка — Груша Принцеса-Соковита. Вона була така кругла, жовта і солодка, що нагадувала маленьку лампочку, яка світиться від щастя. І от вона подивилася вниз і... її хвостик затремтів!

Прямо під деревом, роблячи вечірню зарядку, стояв Огірок Зелений Стрибунець. Він так завзято підстрибував на своїх тонких ніжках-вусиках, що Груші здалося, ніби він — справжній принц у зеленому спортивному костюмі.

— Ой, який він... пухирчастий! — прошепотіла Груша Принцеса-Соковита. — Це ж так модно цього сезону!

Вона вирішила привернути його увагу. Але як? Квітів у неї вже не було, цукерок — теж. І тут вона згадала про свою головну суперсилу — Гравітацію!

Гравітація — це коли Земля так сильно любить усе, що на ній знаходиться, що тягне до себе. Наприклад, коли в тебе падає яблуко або ти сам з'їжджаєш з гірки — це все робота Гравітації.

Груша почала розгойдуватися на гілці:

— Гей, Огірочку! Дивись, який я виконую пірует!

Пірует — це коли танцюристи крутяться на одній ніжці так швидко, що стають схожими на дзиґу

Огірок Зелений Стрибунець зупинився, витер лоба листочком і задер голову:

— Ого! Принцесо, обережніше! Ви ж так розгойдали гілку, що зараз...

Не встиг він договорити, як — «Хрусь!» — хвостик не витримав. Груша закричала: «Лечу-у-у!» і, наче жовтий парашутист, полетіла вниз. Огірок, як справжній джентльмен, не втік, а розправив свої широкі листки, щоб її впіймати.

«Бух! Шльоп! Ой!»

Груша приземлилася прямо на листя Огірка, як на м'яку подушку. Увесь Сад завмер. Кріт Хрумтяк висунув носа з нори:

— Це що, метеорит упав? Чи хтось вирішив у футбол овочами пограти?

Груша відкрила одне око і побачила зовсім близько великий зелений пухирець Огірка.

— Ой... — прошепотіла вона. — Ви мене врятували, мій Зелений Рицарю!

Огірок весь почервонів (що для огірка взагалі неможливо, але він дуже постарався):

— Та що ви, Принцесо... Я просто не хотів, щоб ви собі бочок відбили. У нас же завтра фотосесія для альбому «Кращий врожай року»!

Тут з-за куща вискочив Помідорчик Юні Щоки і почав плескати в долоні:

— Гірко! Ой, тобто — Солодко! Дивіться, вони тримаються за вусики!

— Ану, цить! — пробурчав Хрін Бурчун-Пекун, хоча сам потайки посміхався. — Яка романтика! Зараз розплачуся, і замість хрону вийде гірчиця.

Груша Принцеса-Соковита так зніяковіла, що відкотилася вбік і сховалася за великим листом Капусти Хрумтілди.

— Знаєш, Огірочку, — гукнула вона звідти, — ти найсміливіший овоч, якого я знаю. Давай завтра разом... пити ранкову росу?

— З радістю! — вигукнув Огірок і від щастя зробив подвійне сальто.