Ложкова інженерія та великий підземний гуркіт

Коли пил від втечі Саранчі нарешті влігся, Кріт Хрумтяк виліз на поверхню і поважно підійшов до загубленої срібної ложки. Вона блищала на сонці так яскраво, що Помідорчик Юні Щоки навіть заплющив одне око.

— Оце так трофей! — прохрипів Кріт Хрумтяк, обмацуючи знахідку лапками. — Це ж не просто ложка, це справжній екскаватор! Екскаватор — це велика машина з величезним ковшем, яка може викопати яму швидше, ніж сотня кротів. Тепер у нашого Хрумтяка є свій власний міні-ковш!

Кріт приладнав ложку до своєї голови, закріпивши її вусами та міцним корінцем пирію. Тепер він нагадував лицаря в блискучому шоломі, тільки замість шолома в нього був столовий прибор.

— Дивіться! — вигукнув Генерал Рожевий Хвостик, крутячись навколо Крота. — Тепер у нас є броньований підрозділ! Кріт Хрумтяк тепер — Лицар Срібної Ложки!

— Лицар чи не лицар, а робота сама себе не зробить, — пробурчала Картопля Бульба-Міцняк, визираючи з ямки. — Хрумтяче, ану спробуй розширити мені комірчину. У мене там стільки вітамінів та крохмалю накопичилося, що в старих стінах уже не поміщаюся!

Кріт Хрумтяк розвернувся, виставив ложку вперед і... «Шух-шух-бах!». Земля полетіла в різні боки так швидко, що Огірок Зелений Стрибунець ледь встиг відстрибнути, щоб його не засипало.

— Гей! Обережніше з ландшафтом! — вигукнув Огірок.  Ландшафт — це те, як виглядає наш Сад: де ростуть квіти, де грядки, а де Кріт щойно зробив гору землі заввишки з Капусту. 

— Не скигли, Стрибунцю! — прохрустіла Капуста Хрумтілда. — Хрумтяк тепер наш головний архітектор. Він допоможе прокласти підземний водопровід від бризкалки прямо до коріння Пані Черешеньки, щоб вона не чекала, поки Садівник згадає про полив.

— Це чудова ідея! — відгукнулася з висоти Пані Черешенька, граційно хитаючи гілками. — Мої ягоди стануть ще соковитішими, а калій у них буде просто «зашкалювати»! Це дуже корисно для серця всіх діток, що мене куштують.

Але тут із кутка, де ріс часник, знову почулося невдоволене бубоніння. Це був Хрін Бурчун-Пекун.

— Ну звісно, — бурчав він, — кроту дали ложку, черешеньці — водопровід, а мені що? Моє листя від цього шуму в'яне! Все не так! Чому ніхто не вигадає підземне радіо, щоб я міг розповідати про користь фітонцидів на весь Сад?

— Бурчуне, не переймайся! — підморгнув йому Часник Білий Зуб. — Ми з тобою будемо «голосом оборони». Ти бурчиш — мікроби тікають! Оце і є наше радіо.

Раптом Кріт Хрумтяк зупинився. Його ложка натрапила на щось тверде. «Дзинь!» — пролунало на весь Сад.

— Ой-ой... — прошепотів Кріт. — Здається, я відкопав не черв'ячка, а справжню таємницю!