Великий кухонний бунт та «борщовий джакузі»

На кухні стало спекотно, як у сауні. Баба Яна поставила на вогонь величезну каструлю, яку вона лагідно називала «Моя бездонна бочечка». Вода в ній почала пускати бульбашки: «Буль-буль-буль».

— Так, кавалери й дами! — вигукнула Яна, розмахуючи величезним ножем, яким можна було б голити слона. — Зараз ми будемо влаштовувати вам релаксацію. Релаксація — це коли ти максимально розслабляєшся, лежиш у теплій водичці і не думаєш про те, що тебе з’їдять на обід.

Буряк Борис уже сидів у воді й потихеньку робив її рожевою.

— Гей, Помідоре, стрибай до нас! Тут вода — чистий мед! — гукав він із каструлі.

Пан Помідор, побачивши, що Баба Яна на секунду відвернулася до вікна, щоб гаркнути на кота Мурчика, прошепотів до друзів:

— Команда, слухай мою команду! Ми не просто овочі, ми — каскадери! Коли вона підніме нас, ми робимо «Великий Плюх» мимо каструлі!

Баба Яна підійшла до столу, схопила оберемок овочів і... тут її щелепа знову відчула волю! Вона вискочила з рота і почала ганятися за власним хвостом Баби Яни (ну, тобто за зав'язками її фартуха).

— Ой, знову за старе! — закричала Баба Яна. — Ану стояти, клацалка нещасна!

Поки Баба Яна крутилася дзиґою, намагаючись спіймати зуби, овочі почали діяти. Морква Марічка використала свою довгу «пальму» як шест для стрибків і — ГУП! — приземлилася прямо в миску зі сметаною.

— Оце я розумію, біла ванна! — вигукнула вона, витираючи сметану з носа.

Пан Помідор, замість того щоб упасти в окріп, пружинисто підскочив на качати і залетів у кишеню фартуха Баби Яни.

— Я тепер — таємний агент у ворожому тилу! — пропищав він звідти.

Але найсмішніше було з Кабачком Кабзом. Він був такий важкий, що просто скотився зі столу і... впав прямо в капці Баби Яни! Баба Яна, не помітивши цього, взулася і ледь не сіла на підлогу.

— Ой! Що це мій лівий капець так розтовстів? — здивувалася вона. — Невже я так багато борщу зранку скуштувала, що ноги взуття не слухаються?

Вона подивилася вниз і побачила Кабза, який намагався прикинутися устілкою.

— Ах ти ж, кабачкова морда! — розреготалася Яна. — Ти вирішив мені педикюр зробити своїми пухирцями? Ану марш у кошик, сьогодні ти будеш не в борщі, а в ікрі! Будеш у мене кабачковим королем!

Зрештою, Баба Яна впіймала щелепу, витягла Помідора з кишені й Марічку зі сметани (сметану вона просто злизала, бо добру не можна пропадати).

— Ладно, розбишаки, — мовила вона, лагідно кидаючи їх у каструлю, де вже було не так гаряче. — Будете сьогодні не борщем, а справжнім овочевим святом. Тільки не з’їжте Буряка Бориса, бо він мені ще для кольору потрібен!