Равлик-автодом та швидкісні перегони

Наступного ранку Сад прокинувся від дивного звуку: «Шурх... шурх... хлюп...». Це було так повільно, ніби час вирішив зупинитися і трохи подрімати.

Пан Помідор вискочив на стежку і побачив Равлика Радика. Радик був не просто равликом, він був справжнім поважним господарем, який ніс на спині свою хатку.

— Гей, сусіде! — крикнув Пан Помідор, забігаючи то з одного боку, то з іншого. — Ви так швидко рухаєтесь, що я ледь встигаю за вами... стояти на місці! Ви кудись поспішаєте? Може, на святкування Нового року через три роки?

Равлик Радик повільно-повільно висунув одне око-ріжок, потім друге, і подивився на Помідора.

— Я... не... поспішаю... — пробасив Радик. — У мене на спині нерухомість. Нерухомість — це такий будиночок або квартира, які не можна просто взяти і переставити, але я зміг! Я — равлик-мандрівник.

— Нерухомість? — Кріт Хрумтяк підбіг і почав обнюхувати мушлю. — Ого! Це як підземна нора, тільки зверху і з вікнами! А можна мені туди залізти?

— Тільки якщо... зменшишся... у десять... разів... — відповів Радик, поки Пан Помідор уже вигадував новий план.

— Слухайте всі! — вигукнув Помідор. — Оскільки наш новий гість такий «швидкий», ми влаштуємо супер-пупер-мега-перегони! Равлик Радик проти... Кабачка Кабза!

Кабачок Кабз, який саме намагався додивитися сон про море з кефіру, ліниво відкрив одне око.

— Перегони? З равликом? Це ж треба рухатися... Це дуже енергозатратно.

— Не бійся, Кабзе! — пані Черешенька засміялася так, що її ягоди затремтіли. — Ви обоє такі швидкі, що фініш нам доведеться чекати до осені!

Змагання почалося. Огірок Колючка намалював на піску лінію старту. Равлик Радик зосередився, напружив свій єдиний м'яз і... рушив. Кабачок Кабз просто лежав, але Пан Помідор почав котити його під бік.

— Давай, Кабзе! Штовхайся хвостом! — кричав Помідор, червоніючи від старання.

У цей момент Кріт Хрумтяк вирішив допомогти Радику. Він підкопався під равлика і почав рухати землю під ним, як конвеєрну стрічку. Равлик поїхав вперед зі швидкістю... кульбаби на вітрі!

— Гей! Це махінація! — закричав Баклажан Борис. — Махінація — це коли хтось хитрує і діє не за правилами, щоб виграти. Хрумтяче, вилазь з-під землі!

Але було вже пізно. Кріт так розігнався, що Равлик Радик, не знімаючи свого будиночка, випадково врізався в Пана Помідора, як маленький м’ячик у великий кавун. Помідор відлетів прямо в кущі м’яти, а Равлик, злякавшись, сховався в мушлю і покотився далі, як колобок!

— Рятуйте! Будинок на колесах вийшов з-під контролю! — волала Горошинка Піппа, відстрибуючи вбік.

Равлик докотився до фінішу, виставив ріжки і тихо сказав:

— Здається... я... переміг... де... мій... приз?

Пан Помідор виліз із м’яти, пахнучи так свіжо, наче його щойно з’їли в салаті.

— Ну, Радику, — прохрипів він, поправляючи капелюх, — такого змагання цей Сад ще не бачив! Ти тепер не просто равлик, ти — Ракета-Радик!