Банда крутяголових та сонячний патруль

Наступного ранку Сад прокинувся не від співу пташок, а від дивного шереху біля самого паркану. Там, де раніше була тиша, виросла ціла шеренга височенних Соняшників. Вони стояли рівно, як солдати, але кожну секунду синхронно (це коли всі разом і одночасно) повертали свої величезні жовті голови за сонцем.

— Що це за іноземне вторгнення?! — закричав Пан Помідор, вистрибуючи зі своєї нічної росяної ванни. — Вторгнення, малята, це коли хтось приходить без запрошення і займає найкращі місця біля вікна! Соняшники, ви чому затінили мою ранкову порцію ультрафіолету?

Найвищий Соняшник, якого звали Сяйво, повільно нахилив свою голову до Помідора. Його обличчя було вкрите сотнями чорних насінин, у яких ховалося багато вітаміну Е — він, дітки, робить вашу шкіру і волосся такими ж міцними та блискучими, як пелюстки квітки.

— Ми не затінюємо, Пане Голово, — густим басом промовив Сяйво. — Ми проводимо навігацію. Навігація — це коли ти точно знаєш шлях і крутиш головою, щоб не проґавити нічого важливого. Ми стежимо за сонцем, щоб у наших насінинах накопичилося корисне масло та рослинний білок. А ще... ми бачимо те, чого не бачите ви знизу.

— І що ж ви там бачите зі своїх хмарочосів? — Пан Помідор скептично (це коли ти не віриш і трохи підсміюєшся) оглянув високі стебла. — Може, ви бачите, як мої нервові клітини розбігаються в різні боки?

— Ми бачимо, що до Саду наближається кур’єр, — відповів Сяйво.

— Кур’єр? — Пані Черешенька аж стрепенулася, поправляючи свої червоні ягоди. — Сподіваюся, він несе нам нові капелюшки з соломи?

— Ні, — пробасив Кабачок Кабз — Садовий Дрімайло, який теж прокинувся від шереху. — Кур’єр у нашому світі — це зазвичай вітер або бджола. Але цей кур’єр... він дуже пухнастий і має довгі вуха.

З-за куща малини вискочив справжній маленький Зайчик. Він виглядав дуже заклопотаним і постійно крутив носом.

— Це несанкціонований візит! — Пан Помідор почав розмахувати листками. — Зайцю, у нас тут діє суворий пропускний режим! Це коли треба показати документ або хоча б привітатися, перш ніж тупати по елітній петрушці!

Зайчик зупинився і кліпнув очима.

— Я не просто Заєць. Я — Посланець Поля! — вигукнув він. — Я приніс новину. Там, за парканом, росте величезний Бур’ян-Гігант, і він збирається перелізти до вас, щоб забрати всю вашу смачну воду!

Всі овочі ахнули. Навіть Диня Донателла від подиву перестала дрімати. Бур’яни були головними ворогами Саду, бо вони — справжні жадібні пірати, які забирають у культурних рослин усі мінерали та вітаміни.

— Бур’ян? У моєму Саду? — Пан Помідор став темно-бордовим від гніву. — Хрумтілдо! Огірку Колючко! Кроте Хрумтяче! Оголошую мобілізацію! Мобілізація, дітки, — це коли всі збираються разом, забувають про сварки і стають однією командою, щоб захистити свій дім!

— Не хвилюйтеся, Пане Помідоре, — спокійно сказала Капуста Хрумтілда. — Моє листя містить багато клітковини, я вистою проти будь-якого бур’яну. А Кріт Хрумтяк може підкопати його коріння!

— Так! — вигукнув Кріт, натягуючи свою уявну бойову каску. — Я зроблю йому таку «аерацію», що він сам захоче переїхати назад у поле!