Глава 22. Не маніпулятор, а просто такий вигадник.

Праця по перевихованню дорослих - кропітка і безкінечна, і має провадитися у будь-яких обставинах. Оце смажили курячі крильця на багатті, виділили Андрійчику одне. Він з апетитом вжив «смачнюшку» і відразу попросив дати ще. Дарина відповіла, що ні, з нього вистачить, бо крильця жирнуваті, та й добре підсмажилися, таку їжу краще залишити дорослим, їх не шкода. Але племінник не відступав, спочатку випрошував, а потім дуже спокійно, але з інтонацією погрози сказав:

- Ну я з тобою потім поговорю. На тему чому мені не можна ще одного крильця…

Стільки дорослого було в цій фразі, що втриматися від сміху біло неможливо, але крильця Андрійчику так і не дісталося. Життя – то є біль!

Але Аендрійчик не полишає надіїї нас вдосконалити. Малюємо з ним в альбломі. Точніше я малюю, отримуючи вказівки. Ось попросив намалювати дім. Я малюю в межах своїх скромних можливостей:

- Ні, мені ця хатка геть не подобається, я її замалюю.
- Ну замальовуй...

Трохи пізніше:

- Тьотя, намалюй тут ще одну хатку, будь ласка!

Але у тьоті теж є своя гордість:

- Ні, я не буду малювати, тобі все одно не подобається, як я малюю, ти ж кажеш, що виходить негарно і замальовуєш!

- Ні, тьотя! У тебе дуже гарно виходить, ти дуже гарно малюєш, намалюй мені хатку!- інтонація, ніби він вмовляє малу дитину. 

- Ну, ти і маніпулятор, Андрійчик!

З хитрою посмішкою:

-  Андрійчик не маніпулятор, Андрійчик просто такий вигадник.

І це йому ледь більше, ніж 2 з половиною. Що ж  далі то буде, людоньки?