Частина 1. Андрійчик. Глава1. Проект "Кариби". Початок.

Присвячується моїй сестрі Даші –
найкращій матері
найкращих племінників.

12 жовтня 2010 року о 9-30 ранку моя сестра народила сина Андрія! 3,6 кг, 53 см. Отже, я стала тіткою, УРА-УРА-УРА!!! Нехай росте здоровим та щасливим. Це вкрай важливо, адже у мене на племінника плани.

Коли сестра була вагітна, ми навіть не знали, хлопчик це буде чи дівчинка. То була забаганка батьків – не знати до останнього. Але я все одно активно включилася в спілкування з майбутнім племінником чи племінницею. Так би мовити, почала заздалегідь  готувати грунт, зараз поясню для чого.

В один тихий вечір ми з Дариною дивилися чергову серію про міс Марпл з Джоан Хіксон у головній ролі. Взагалі тема Агати Крісті якось містично пов’язана з темою племінників, ви потім ще у цьому переконаєтесь. А поки серія була про те, як племінник міс Марпл відправляє її поправити здоров’я на Карибські острови. Там, от вже несподіванка для творів Агати Крісті, когось вбивають, а далі все йде по плану, не буду навіть переказувати. Головне – початок… Племінник відправляє тітоньку на Кариби. Ще раз: племінник-тітонька-Кариби.

Бінго! Цей логічній ланцюжок треба було неодмінно вкласти в голову малечі. Не відкладаючи справи, я одразу почала над цим працювати, домовляючись з вагітною сестрою про моє майбутнє, яке тепер цілком зосередилось в руках ще ненародженого племінника. 
Праця над проектом «Кариби» йшла повним ходом, але я все ж таки пропустила появу Андрійчика на світ.

Звичайно, я чекала, коли зможу розмовляти з племінником про бунгало на островах без посередників. Чекала, чекала і… І мене не виявилося в місті, коли він вирішив, що пора народжуватись. Мабуть, вын бажав провести спокійно перші хвилини свого життя, і знав, що з тіткою поруч того не вийде, бо вона буде весь час теревенити про Кариби.

«Мене не було на роботі два дні, бо в селі Білоусовка знаходилася стихія» - саме таку пояснювальну записку приніс колись моєму дідусю, інженеру суднобудівного заводу, його підлеглий. Але я була відсутня з куди більш прозаїчної причини. Троюрідна сестра виходила заміж, і мене відрядили делегатом від нашої родини, тому не менш важливу подію довелося пропустити.

Але одразу по поверненню попрямувала дивитися на немовля через віконце пологового будинку. Пройшло ще кілька днів, у нас вдома оселився Андрійчик, і життя пішло шкереберть у гарному сенсі цього слова.

Отже вашій увазі пропонуються записку божевільної тітоньки. Головнім чином вони згруповані хронологічно, але фантазія і пам’ять часто летять куди і як хочуть, не питаючи дозволу і не дотримуючись жодного порядку…