Глава 5

POV Еван

В той час, коли я ще не став імператором, жителі імперії часто обзивали мене собакою, яка прикривається мантією татуся. Місцеві називали дрібною шавкою, а брат-напівкровка - сукиним сином. Та я скоро довів усім, що це не так і вони всі отримали по заслугах. Тільки коли я став правителем підводного володіння, це прізвисько зникло, ніби й не було зовсім. А батько вперше з гордістю поглянув на мене. В мене немає права його розчарувати. Не в цьому світі й не в цьому житті. А воно направду довге.

- Очманіти! - дівча витріщилася на мене, округлила очі від шоку і спробувала відштовхнути мене від себе. Її поведінка справді веселить. Вона ще така незріла. Це зрозуміло - їй від сили декілька десятків років. На відмінну від місцевих жителів, які сотнями, або ж тисячоліттями служать на славу правителів. Хоча її також можна зрозуміти. Мені хочеться дразнити її ще більше. Та не зараз.

Я відійшов ще на крок, подумки приходячи до тями. Її сила справді потужна. Через поцілунок я відчув джерело сили, котра рвалася вийти, та її ще утримували. Я допоможу їй нею керувати. Та все згодом. Спочатку потрібно показати експертам перлину, та вирішити, що надалі робити з дівчиськом. Я повинен зробити все для імперії, незважаючи ні на що.

- Отже, - повільно мовляю, не зводячи погляду з її обличчя. Мені подобається, як це мишеня намагається показати себе в ролі удава, сміливо задернувши підборіддя, - як ти можеш побачити, ти доволі корисна і без особливих вмінь. - Я тихо прошепотів на вухо: - Твоє тіло доволі слухняне. Я повинен цим скористатися.

Її очі різко розпахнулися і вона відскочила на декілька кроків, як від вогня. 

- Ти що т-твориш, щур пітний, - засичала вона, перелякано прикриваючи тіло. - Я не давала згоду на експлуатацію свого тіла. І навіть, якщо це не нічне жахіття, то як ти смієш так поводитися з своєю гостею. Пташечка мені тут нащебетала, що я тут доволі важлива персона! Так що слідкуй за своїми словами!!

POV Дана

Після моєї тиради він тільки кинув байдужий погляд, ніби дивлячись на маленьку дитину, яка вередує. Він навіть закотив очі! Тишком, але зробив це. Та він мене не ставить ні в що!

- Я тебе зрозумів, - він насмішливо скривив красиві губи, оглядаючи мене повільно і напружено. Його голос став глибшим: - Наступного разу я буду діяти без попередження.

- Та як ти сміє...

- А тепер, - величаво промовив він, нагло мене перебивши, - гості нас чекають в Залі. Твоя присутність підняла на ноги всю імперію. Тебе треба привести до ладу. Служанко, підготуй нашу гостю!

Тихо заплила знайома мені вже дівчина, несучи вбрання і прикраси.

- В тебе прекрасне волосся, тому особливо з ним нічого не потрібно робити, тільки трішки підкреслити красу. - він протягнув свої руки та заклав неслухняний локон за вухо. -  Вона буде за тобою приглядати і прислуговувати. Так що не соромся. А мені наразі потрібно йти. Зустрінемося пізніше, - і плавно виплив з кімнати. 

Я роздратовано плюхнулася на м'яке ложе. В принципі я нічого не втрачаю, допоки мені розчісують волосся служанки та вбирають в шикарний одяг... Ніби не страшно, поки не посягають на твою волю...

- До речі, як тебе звуть? - звернулася я до служанки. 

- В цьому немає необхідності, міледі, - тихо мовила вона, ніжно розчісуючи волосся. - Та якщо вам цікаво, то можете мене називати Мері.

- Красиве ім'я... До речі, розкажи мені способи добування перлин?

- Є безліч, - монотонно говорила вона, легенько підфарбовуючи мені губи, - наприклад, сльози щастя чи розпачу можуть ставати перлинами. Також під час поцілунку... чи пристрасної ночі. Потужність магії перлини залежить від того, як наскільки сильно переповнюють емоції. Це хороше запитання, міледі, ви повинні знати свої здібності, щоб вами не маніпулювали надалі.

- Тоді чому це не спрацьовувало на суші? - розуміюча усмішка з'явилася на її обличчі. - Я маю на увазі, чому такого не відбувалося раніше. Не подумай чогось такого!

- Підводні створіння мають обмеження поза своєю батьківщиною. Чим довше і дальше ми знаходимося, тим слабші ми стаємо. Такий закон підводного світу. Ви змогли так довго протриматися в безпеці на суші тільки завдяки силі вашої магії та ваших батьків.

Я закрила очі, обмірковуючи почуте. З кожною хвилиною інформація, яку мені розповідають, здається все більше абсурдною. Якщо вже на те пішло, то мені потрібно обговорити все з так званими батьками. Можна сказати, що я їх майже ніколи не бачила. Впевнена, що в нас є багато, що обговорити... 

Підготовка до виходу, здавалося, тривало вічність. Мене одягали, фарбували, розчісували, навіть безпощадно смикали густі природні брови!

- Готово! - задоволено мовила Мері.  

Вона відсунула занавісу і в зеркалі з'явилося зображення справжньої красуні. Волосся було красиво зібране і прикрашене перлинами, а на яскравому червоному платті були перлини, котрі, здавалося, продовжували доріжку від волосся. Тільки залишився переляканий погляд, котрий не зміг приховати ряд довгий вій.

- Немає часу, міледі, - перервала моє заняття Мері. - Не хвилюйтеся так сильно. Ну що ж, нас чекають.

Я приречено зітхнула, не бажаючи рухатися. Що мене там чекає? Небезпека чи головне призначення мого життя? І чи варто йти на ризик заради цікавості? Наразі в мене немає вибору, та я придумаю, як звідси вибратися. Ви ще не знаєте з ким зв'язалися!