2.2. Машина катастрофізації: Як ваш мозок перетворює проблему на кінець світу

Всередині кожного з нас працює напрочуд потужна машина для обробки інформації — наш мозок. Але іноді в програмі цієї машини стається збій. Замість того щоб спокійно аналізувати факти, вона запускає конвеєр з виробництва катастроф.

Уявіть собі ментальний складальний цех. На стрічку надходить невелика, цілком невинна деталь — звичайна проблема. Наприклад, ви припустилися помилки в робочому звіті. Але замість того щоб просто позначити її як «виправити», конвеєр починає працювати з шаленою швидкістю, прикручуючи до цієї маленької помилки все нові й нові страхітливі деталі.

• До помилки прикручується деталь «Гнів начальника».
• До неї тут же кріпиться блок «Позбавлення премії або звільнення».
• Потім автоматично монтується громіздкий вузол «Я ніколи не знайду іншу роботу в кризу».
• І ось уже на виході з конвеєра — не маленька помилка у звіті, а монструозне, гуркотливе чудовисько під назвою «Моє життя зруйноване».

Цей процес, коли наш розум за однією-єдиною негативною подією будує цілий ланцюжок жахливих наслідків і доходить до найгіршого з можливих висновків, у психології називається катастрофізацією.

Це когнітивне спотворення, ментальна звичка грати в гру «А що, як?..», в якій ви завжди програєте з оглушливим тріском. І сьогодні ця звичка сильна як ніколи. Чому? Тому що сучасний світ підливає в топку нашої внутрішньої «машини катастроф» високооктанове пальне.

1. Пальне №1: Культ успіху.
Ми живемо в культурі, де успіх зведений в абсолют, а невдача сприймається не як сходинка до зростання, а як остаточний вирок. Нам з усіх боків транслюють: ти маєш бути продуктивним, ефективним, багатим, щасливим. Будь-яке відхилення від цього маршруту здається не просто тимчасовою трудністю, а знаком того, що ти — бракований екземпляр. Ставки неймовірно високі, і тому навіть маленька помилка здається провісником тотального провалу.

2. Пальне №2: Скляний дім соціальних мереж.
Наше життя проходить на публічній сцені. Раніше про ваш провал знали б тільки ви і, можливо, кілька близьких людей. Сьогодні ж нам здається, що за кожним нашим кроком спостерігає весь світ. Страх не просто припуститися помилки — страх, що цю помилку побачать усі. Ми боїмося не просто звільнення, а того, що про це дізнаються сотні «друзів» і підписників, і ми станемо об'єктом жалю або насмішок. Цей страх публічного осуду змушує наш мозок роздувати будь-яку проблему до масштабів соціального апокаліпсиса.

3. Пальне №3: Вітрина з ідеальними життями.
Ми постійно порівнюємо свої буденні проблеми і брудний посуд у раковині з відполірованою вітриною чужих досягнень. Ми бачимо лише кінцевий результат: успішні проєкти, дорогі відпустки, ідеальні стосунки. Ми не бачимо сотень годин важкої роботи, сумнівів і невдач, які стоять за цією картинкою. На тлі цієї ідеальної вітрини наша власна, цілком нормальна проблема здається нам унікальною і катастрофічною. «Тільки я так нерозумно помиляюся», «Тільки у мене все так погано».

Важливо зрозуміти: ваші панічні думки — це не об'єктивний прогноз майбутнього. Це всього лише продукт роботи вашого внутрішнього генератора катастроф, який працює на найсучаснішому пальному.

Але хороша новина в тому, що будь-яку машину можна налаштувати, а будь-який конвеєр — зупинити. І для цього в нас є перевірений часом інструмент, справжній ліхтар, здатний розігнати туман і показати справжні розміри проблеми.