Глава 10

Я продовжувала лавіювати, щоб не дати Арсеніну занадто наблизитися, а він, здається, розпалюючись усе більше, намагався доплисти якомога ближче. Судячи з усього, бажання спокійно похлюпатися у водичці сьогодні не здійсниться. Ні, я, звичайно, сама спровокувала боса, але не очікувала, що він не просто «клюне», а ще й захоче залишити останнє слово за собою.

– Тут така чиста вода... – Руслан Володимирович задумливо подивився на водну гладь. – Можна і попірнати трохи...

«Ні, не здумай!» – скрикнуло все моє єство... але було пізно, президент вже підпірнув і поплив під водою прямісінько у мій бік.

Моментальний напад паніки активував приховані резерви організму... і я теж пірнула і швиденько відпливла в інший бік. Потім ще раз... і ще... Ми пустували, як двоє підлітків. Я відчувала себе одночасно і незрозуміло, і дивно. Народ відійшов від нас подалі, або щоб не заважати двом ідіотам, що впали в дитинство, або щоб просто не потрапити під гарячу руку чи ногу, тому що я одному чолов'язі випадково засадила п'ятою в бік.

Купальник продовжував триматися на мені лише на чесному слові, з кожним таким запливом я все більше відчувала, що він ось-ось сповзе. А може, шефу того і треба? Відволікшись на те, щоб підтягнути плавки вище і поправити бюстгальтер, ледве встигла втекти від чергової торпедної атаки шефа. Так, а ось це вже зовсім не смішно, треба бути більш обачною, або переможницею у наших сьогоднішніх «змаганнях» стану не я, а він.

Ну що можу сказати?! Поганяв мене Арсенін по морю неабияк: я від нього – він за мною, і так по колу. Причому шляхи відступу він мені перекрив, тому я навіть вибратися з води не могла. Так, небезпечну гру я влаштувала, провокуючи хижака, але тим сильніше в мені закипала злість. Руслан Володимирович, здається, взагалі не втомився, а ось я вимоталася неабияк, але таки вивернулася проскочити повз його заслону і швидесенько капітулювала на сушу, куди за мною одразу ж попрямував «любий» керівник.

Мені б радіти, що шеф слідує по п'ятах як приклеєний (те, що відбувалося, здається, його дуже тішило), але зсередини піднімалося роздратування. Виникло стійке відчуття, що не я граю, а зі мною грають, і досить вміло, і відчуття це мені дуже не подобалося. Так що я вирішила злегка пройтися по вістрю бритви і перетягнути ковдру на свою сторону.

Підійшовши до свого шезлонгу, підхопила парео, що там лежало, а потім зовсім «випадково» упустила його на пісок. Щоб підняти строкату ганчірку, нахилилася на прямих ногах, прогнувшись у спині і максимально випнувши сідниці, таким чином виставивши їх на огляд шефа. Голосний подих за спиною переконав мене, що керівник вид оцінив, навіть дуже.

– Ну що за день?! Все валиться з рук! – я зробила вигляд, що засмутилася, і поспішила прикрити п'яту точку напівпрозорою тканиною. Бо вистачить витріщатися, хорошого потрошку! – Хм-м-м... І кого б попрохати намазати мене кремом... – проказала приторно солодким голосом і стала нарочито озиратися в усі боки, ніби не помічаючи, що зовсім поруч стоїть ідеальний кандидат на цю роль.

Кандидат, здається, тільки того й чекав, щоб запропонувати мені свої послуги. Еге ж, хто б сумнівався. Але ще не час, нехай дійде до потрібної кондиції. Тому я, продовжуючи його «не помічати», удавано зітхнула.

– Ех, як говорив Людовик XIII: «Все треба робити самому!» – промовила філософськи і заходилася неквапливо намащувати себе кремом.

Пригадала, як це роблять жінки в рекламних роликах, зрозуміла, що мені потрібно щось більш «дієве», а тому дістала з пам'яті ті самі онлайн-уроки для жінок, де розкуті дівчата демонструють, як спокушати чоловіків. Отже, почала з шиї, її стала повільно і чуттєво погладжувати, краєм ока зазначивши, що найближчі до нас чоловіки спостерігають за моїми діями як загіпнотизовані. Хм, мабуть, непогано так у мене виходить, хоча від сорому хочеться провалитися на місці. Аресін, чортяка, дивись, на що я йду заради тебе!

Закінчивши з шиєю, перейшла до зони декольте і огладила ніжні півкулі, що здіймаються над купальником. Далі спустилася на живіт і кілька раз обвела його колами. З руками справа була простіше, але найеротичніше вийшло в районі плечей, коли я масажними рухами намащувала спочатку одне, потім інше і знову як би ненароком торкнулася шиї.

Потім я зайнялася ногами. Поставила на шезлонг праву і від самої ступні почала підніматися пальцями вгору, змальовуючи контур. Повільно так, чуттєво. Принаймні, мені здавалося, що саме чуттєво. Судячи з важкого дихання керівника, він не відмовився б замінити мої пальці своїми. Подумки посміхнулася, зробила той же фінт з іншою ногою і стала рухатися по стегну вгору, потрохи піднімаючи парео.

– Васю, ти куди це витріщаєшся?! – почулося з одного із сусідніх тапчанів, після чого пролунав звук ляпаса і чийсь болючий зойк.

Ех, чоловіки, ох і хтиві ж ви створення. Хоча мені того і треба!

– Спина... – раптом сказав шеф.

– Що «спина»? – я мигцем глянула в його бік, не припиняючи свого заняття. Парео було задране вже практично до плавок, дуже еротично оголюючи ніжку. Якби я була чоловіком, сама задивилася б, настільки грайливим був вигляд.

– Ви спину не намазали, – відповів Арсенын дещо хрипко і кашлянув. – А сонечко припікає, можете згоріти.

– Та нічого сташного, я зараз під парасольку сховаюся, – відмахнулася як можна легковажніше. – А ось ви, здається, застудилися. Напевно, це вчора ввечері. Може, вам ліки які принести? – спитала турботливо. Нехай бачить, яка я відповідальна і як переживаю на керівництво.