7. Не профукай свій шанс

— Я й сама можу дійти. Це ж просто збиті коліна, — мукаю, поки Северин несе мене на руках до моєї спальні. Слідом йдуть Зоя і бісова собацюра.

— Мені буде набагато спокійніше, якщо я особисто покладу тебе в ліжечко, — стримано відказує він. Дожила, бос уже на руках носить.

— Я можу взяти планшет і попрацювати, лежачи в ліжку.

— Анюто, я оцінив твоє прагнення і це звичайно ж похвально, але краще просто відпочинь. Подивися кіно чи поспілкуйся із Зоєю. Я наполягаю, — на мить наші погляди зустрічаються, і я знову відчуваю це дивне хвилювання, яке закручується вузлом унизу живота. Хочеться, щоб Хижий тупав до моєї кімнати якнайдовше. Хаотично вигадую, щоб у нього ще таке спитати.

— Значить, завтра вранці мені можна о п'ятій не вскакувати? — Усміхаюся на всі тридцять два.

— Хитрюга, — та він і сам ледве стримав усмішку. — Я подумаю.

— Я знаю, глибоко в душі ви добра людина, — продовжую, намагаючись вициганити собі виняток, і, здається, починаю з ним загравати. Причому це відбувається саме по собі, імпульсивно.

— Лестощі не спрацюють, — нахиляючись до мене, тихо шепоче мені на вушко, через що все моє тіло миттєво обліпили лоскотні мурашки. Нічого собі, яка в мене на нього реакція!

— Я завжди говорю правду. Навіть якщо вона вам не подобається, — зітхаю, а Северин у цей момент обережно кладе мене на ліжко.

— Все добре? Я дивлюсь, у тебе пальчики на ногах підвернулися. Упевнена, що немає больового шоку?

— Усе норм. А якщо ви мені ще й зарплату підвищите, я пурхатиму, а не ходитиму, — не казати ж йому, що пальчики на ногах у мене підвернулися від задоволення. Тому що мені раптом почали подобатися його дотики.

— Мене оточують одні шантажистки. Гаразд, залишу вас, дівчатка.

— Хм, я його ніколи таким раніше не бачила, — заявляє мені Зоя, щойно Хижий вийшов з кімнати. – Тобі якимось чином вдалося причарувати найнеприступнішого чоловіка в світі.

— Я нічого для цього спеціально не робила. І взагалі він мій бос!

— Тю… Навіщо люди морочаться з такого несуттєвого приводу, вигадують собі обмеження? — Зоя знизує плечима. — Ми хоч з ним і сваримося іноді, але Северин насправді неймовірний мужик. Мені хотілося б, щоб мій майбутній чоловік був хоч наполовину схожим на нього.

— Навіть так? І що ж тебе в ньому так вражає?

— Северин розумний, стильний, у нього незвичайне почуття смаку, він добрий та дбайливий. І мені здається, що він зовсім не здатний зраджувати. Коли я хворіла в дитинстві, якось мене звалив жахливий грип, то Северин сидів біля мене три ночі поспіль, міняв компреси, напував, міряв температуру, не спав, боявся, що вночі мені стане гірше і я згорю. А коли в мене вперше почалися місячні, саме він поїхав до аптеки та накупив мені різних прокладок, змусивши аптекарку проконсультувати його щодо деяких нюансів. З нього вийшов би хороший батько, шкода, що він не має дітей. Ось тобі ще приклад, Діву хотіли приспати, бо вона народилася бракованим цуценям. У неї морда неправильної форми і заводчик, безсердечна сволота, знав, що він не продасть таке цуценя. А Северин дізнався і не дав цього зробити, забрав її собі. Мені здається, він і не одружився саме через мене, бо я нікого крім нього до себе не підпускала. Після загибелі моїх батьків у мене були постійні істерики, я нікого не приймала і поводилася абсолютно огидно. Я це визнаю. Будь-хто б від мене відмовився, тим паче він не родич, він хрещений. Але Северин мене не кинув.

— А як загинули твої батьки? Вибач, якщо це питання тебе ранить.

— У горах. Безглуздою смертю. Мій тато любив гори, любив займатися альпінізмом у вільний від роботи час, заразив цією пристрастю й маму. Їм захотілося разом з групою таких же божевільних підкорити вершину Канченджанґу, полетіли до Непалу, зійшла лавина і все. Коли мені виповниться двадцять один, я отримаю спадщину, бо мої батьки були небідними людьми. І я впевнена, що Северин допоможе мені правильно вкласти ці гроші, підкаже, як жити. Цій людині я довіряю абсолютно.

— А так і не скажеш, ви вчора так сварилися. Не схоже, що ти йому довіряєш на всі сто, — сканую дівчину уважним поглядом.

— Просто у нас виникли розбіжності через моє татуювання. Але це дрібниці, а я тобі говорю в цілому.

— Зоя, зізнайся, Северин попросив тебе піднести мені його з найкращого боку? — примружуюся, адже я вже трохи знаю свого боса.

— Так, він сказав мені, що ти йому подобаєшся. Запитав поради, як йому бути. І все, що я тобі сказала — я сказала щиро, бо це правда, — ти подивися, не збрехала, не викрутилася, а сказала, як є. Це приємно.

— А мені що ти тоді порадиш?

— Не профукати свій шанс, — пирхає вона, підводячись.

— Ти знаєш, що цими вихідними зберуться друзі Северина Назаровича? Що ти скажеш про них? — Мені не хочеться, щоб вона йшла, хочеться більше дізнатися про мого боса. Чомусь для мене тепер став важливим кожен нюанс.

— О, компашка збереться знатна! — Усміхається вона широко. — Його друзі ще ті приколісті, креативні. Я люблю, коли вони всі збираються, готують смачнючі шашлики, співають, розповідають смішні історії, влаштовують конкурси. До речі, якщо ти залишишся, побачиш Северина з іншого боку. Я навіть готова посперечатися, що після цього ти в нього точно втріскаєшся. Але будь готова до конкуренції. Його друг Павло завжди бере з собою свою сестру Олену і вона аж трясеться за Северином, проходу йому не дає. А ще його подруга дитинства Евеліна, яка розлучилася пів року тому, теж нерівно до нього дихає. Тому що наш Хижий завидний наречений.

— А що мені до цього нареченого? Він мені пропонував бути просто коханкою, — неоднозначно пирхаю я, хоча в грудях уже зашкребло щось неприємне і колюче. — А чому Северин не вибере когось із своїх фанаток?

— Н-у-у-у… видно, чимось вони йому не догодили, він у нас хлопець перебірливий, — знизує Зоя плечима зі сміхом. — А може, не хоче псувати дружбу сексом. А ще він зовсім не вміє залицятися. Але на тебе він явно дивиться як на цукерочку, яку йому поки що не дозволяють взяти.