Глава 5

Гендиректор простежив поглядом, як мати з сином перейшли дорогу, наблизилися до маленького приватного будиночка з покривленим парканом і зникли за хвірткою. Сніговик, напевно, чекав їх у дворі.

Алекс згадав дитинство, коли його родина опинилася на межі виживання. Після зради партнера по бізнесу компанія діда зазнала краху, і їх новорічним вечором ледь не вигнали з дому. Вранці довелося брати найнеобхідніше і переїжджати в старенький знімний будиночок на околиці. Їм взагалі пощастило, що 1-го січня вдалося роздобути хоч якесь житло. Алексу тоді було п'ять, але він добре запам'ятав ті новорічно-різдвяні дні, коли їхня сім'я не те що не могла дозволити собі ялинку, а й ледве-ледве зводила кінці з кінцями.

У цьому малюку, що витріщався через чужі вікна на ошатну ялинку, гендиректор побачив себе. Потім перед уявним поглядом виникло «Озеро нездійснених надій», вмираючі сосни і ялини та прогулянка на санях. Рішення, над яким він розмірковував увесь сьогоднішній вечір, нарешті оформилося в чіткий план і здавалося єдино вірним. Алекс набрав знайомий номер.

Гліб Олегович, юрист «Вайлет-компані» і друг батька, відповів відразу ж:

– Слухаю!

– Добрий вечір... або вже ніч...

– Олексію! У тебе щось сталося? Чи ти просто вирішив привітати мене зі святами ще раз?

– Поки не сталося, але скоро обов'язково трапиться. Мені потрібна ваша допомога...

Наступний дзвінок був особистому помічникові:

– Романе, я не дарма з'їздив: знайшов місце для бази. Коней купувати не треба, вже є. Староста розумний і розуміючий, та й місцевість гарна... Приїду – розповім у подробицях.

Увечері 5-го січня, коли, закінчивши справи в компанії, вони вже були вдома, Роман (особистий помічник, секретар, асистент і друг в одній особі) попросив Алекса відкласти перегляд фінансового звіту і покликав до телевізора.

– «...світ не без добрих людей, – віщав диктор програми новин. – У цьому змогли переконатися діти з малозабезпечених сімей, дитячих будинків та лікарень. Гендиректор «Вайлет-компані» Олексій Горський, – на екрані з'явилася світлина Алекса, – перебуваючи в діловій поїздці, випадково виявив «склад» незаконно вирубаних, але непроданих і тому викинутих ялинок. Отримавши дозвіл адміністрації області, свою знахідку він вирішив передати дітям, родини яких у силу дорожнечі або якихось інших причин не змогли собі в цьому році придбати зелену лісову красуню. Крім хвойних «подарунків» Олексій Вікторович подбав про фрукти, солодощі та іграшки для малюків.

А ще на них чекає чудовий різдвяно-новорічний сюрприз! 6-го і 7-го, а також 13-го і 14-го січня абсолютно безкоштовно діти зможуть покататися на санях, запряжених кіньми, і помилуватися на живі ялинки і замерзле озеро в мальовничому куточку нашого краю. До місця призначення і назад малюків доставлять комфортабельні автобуси. Ця поїздка організована благодійним фондом пана Горського. Від імені нашого каналу і керівництва дитячих установ хочемо подякувати Олексію Вікторовичу за такий чудовий подарунок! І якщо ви не вірили в казки, то тепер обов'язково повірите...

А зараз поговоримо про погоду...»

Алекс вимкнув телевізор і кинув похмурий погляд на помічника:

– Романе, навіщо ти всім роздзвонив, навіщо телебачення? До чого стільки пафосу? І чому я не знав?

– Вибачте, Олексію Вікторовичу, але це в наших же інтересах, – друг виглядав серйозним. – Ви зробили велике фінансове вкладення за рахунок власних коштів плюс чималу частку допомоги надав ваш благодійний фонд. По-перше, народ повинен знати своїх героїв в обличчя. До того ж, чим більше людей дізнається про надані вами можливості, тим більше дітей зможе цієї зими ними скористатися. По-друге, після вашого вчинку ціна акцій стрибнула вгору (ось звіт), і довіра до компанії значно підвищилася. Це означає, що співробітники будуть почувати себе більш упевнено. По-третє, конкуренти не дрімають, і дехто вже організував «благодійне» відвідування дитячих будинків та клінік. А дітям чим більше допомоги, тим краще.

Гендиректор задумався.

– Гаразд, переконав, – нарешті погодився він. – Тоді давай зробимо спеціальну рекламу. Нехай знімуть два ролики: один – для благодійної поїздки дітей, інший – для більш забезпечених людей, які хочуть провести канікули на природі і проїхатися на конях, але за доступними цінами. Не сумніваюся, жителі Лісницького із задоволенням приймуть постояльців і з більшою впевненістю переживуть цю зиму. Спробуємо також зв'язатися з господарями покинутих будинків. А до літа ми вже організуємо повноцінну базу, і тоді точно ніхто із селян не залишиться без роботи і шматка хліба.

– Зрозумів, я все влаштую, – Роман зробив кілька позначок в блокноті, який завжди носив із собою. – А як ми назвемо цей тур? У озера назва якась є?

– На карті воно, напевно, якось позначене. Але ми назвемо його «Озеро здійснених надій»! – вирішив Алекс.

– Ого, красиво.

– І потрібно обговорити з юристами питання про офіційну заборону вирубки хвойного лісу в тому районі, а ми будемо наряджати живі ялинки. Якщо вже дарувати людям казку, нехай вона стане справжньою...

(До знаменної зустрічі з Христиною залишався рік і 8 місяців)

Гетерохромія – різний колір райдужної оболонки правого і лівого ока або неоднакове забарвлення різних ділянок райдужної оболонки одного ока. Вона є результатом відносного надлишку або нестачі пігменту меланіну.