Останній тлумач

Семантика

 

– Мене дивувало і його знання основних правил пунктуації, – повітря гірчить його сигара, – в німецькій мові це не кожний і німець освоїв.  А володіння неповнозначними і службовими словами навіть приводило мене у ступор. У його ж текстових перекладах вражала оригінальна семантика прийменників, та керування дієсловами. Вони були не наші, але шикарні. Він навчив українських медиків німецькій мові за три місяці. Причому з нуля. Проводив заняття з ними два рази на тиждень. По дві години.  І це там, у його країні. Без усякого німецькомовного середовища. І вони приїхали сюди, на стажування у наших клініках. І виявили абсолютну здатність до спілкування. І до спілкування із колегами. І до спілкування поза роботою… Причому, коли їх стажування скінчилося, всі вони розмовляли майже вільно… І коли вони поверталися додому, їхні валізи були важкими. Я спитав що вони накупили. Відповідь шокувала: німецькі книжки…Дивуванню не було меж. Азюланти та емігранти живуть у нас роками… Отримують дарову освіту. Їх навчають мови за новітніми методами. Вони живуть у німецькомовному оточені, дні і ночі… А знання їхні кепські. А тут – такий феномен.   Я запитав тлумача, як це йому вдалося.

–На прикладах, – потис він плечима.

–На яких, – не здавався я.

–Ну от, приміром – посміхнувся він, – по-українські говорять: «Що посієш, те й збереш!». По-німецькі кажуть: «Який посів, такі й жнива». Зміст прислів`я в обох мовах однаковий. Та висловлено його по різному. Українці – за допомогою дієслів, а німці – за допомогою іменників.

– Ну? – перепитав я, – а в чому суть?

– Природа бере своє…Українці більше діють, там, де німці споглядають і називають речі своїми іменами. Засоби висловлення тих саме думок у різних націй не однакові. Отож, коли це пояснити вдало одного разу, навчання піде як по маслу. А ще, я заставляю людей читати. Читати до сказу. Читати тою мовою, яку вивчають.  Читання – як наркотик. З нього не злізеш, – як кажуть бандюки, – коли на нього правильно підсадити… Поняття вивчення іноземної мови набагато ширше, ніж вважають. Жоден курс, жодний метод не дасть володіння мовою. Бо немає всеосяжного курсу. Будь-який курс допомагає подолати лише частину труднощів. Ти ж сам знаєш, у німецькій все підпорядковано суворим правилам. Як в прусському війську. Але, на кожне правило існує сто винятків…Тут порятунок один – зазубрити. Американець, розповідаю я, вступаючи до коледжу, проходить курс англійської мови. Проходить обов'язково, незважаючи на те, що до коледжу він все життя користувався цією мовою. І в школі, і поза школою. Вміння легко і вільно користуватися мовою, рідною або іноземною, за всіх труднощів і складності – це дар, і дар рідкісний. Дар вартий поваги…

По закінченню навчання – проповідую я, – кожен самостійно прикладає сили, аби опанувати мову. Усі сили. Бо тут, як із жінкою «володіння», відносне. Я, наприклад, десять років поспіль читав тільки німецькі книжки... Власний приклад, якщо тебе ще поважають, незрівнянний ні з яким примусом... Допоки не майнула у минуле моя для них тінь..

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше