Глава 16. Ліс примар

Вохрові очі, Лінсі бачила їх майже щоночі. Як тільки голова торкалася подушки, знову… Вони з’являлися в куточку кімнати й ретельно спостерігали за нею. Дівчина відчувала кожен їхній погляд, усіма куточками шкіри. Щойно Лінсі заплющувала очі, демон наближався й шепотів на ухо. Він тут, поруч, зовсім близько.

Дівчина підвелася, сьогодні вночі вона знову не матиме змоги поспати. Лінсі підійшла до робочого столу й дістала звідти пахощі. Вставивши їх до потрібної ємності, запалила. Запах ладану охопив кімнату, небажані гості тепер точно не прослизнуть крізь темряву. Але в сон не хилило. Лінсі сіла на підвіконня й дістала зі скриньки обручку. Вони стільки планів будували з Дереком, а зрештою, усе зруйнувалося за лічені хвилини… Дівчина змахнула сльозу, їй більше не можна плакати, не зараз. Якщо її емоції вийдуть з-під контролю, магію не зупинити. Потрібно було слухати матінку та вчитися магії з дитинства.

За вікном хлинула страшна злива. Ліхтар біля їхнього будинку дуже часто блимав, іноді, навіть вимикався. Майстер лагодив його й не раз, але він однаково ламався. Лінсі сперла голову на скло, холодне, прямо, як і погода на вулиці. Коли вже нагряне тепла весна, травень на дворі. Лінсі всміхнулася.

— Знову буря вирує, точнісінько, як і в моєму серці.

Дівчина важко зітхнула і в черговий раз поглянула на ліхтар, він згас. Запах ладану почав змішуватися з медом, потім із лісовими ягодами й, нарешті, мелісою. На мить дівчина заплющила очі. Дерек, він пах так само, особливо, заспокійливо. Кожен його дотик викликав сотні мурашок на шкірі. А те, як він готував зранку, виглядало неймовірно. Лінсі обожнювала прокидатися від запаху медових оладок, тихенько прокрадатися на кухню й обіймати ззаду свого коханого. Дерек усміхався кожного разу. Він обертався до дівчини і тріпотливо цілував її у лобик. Вона раділа кожному дотику, коли він шепотів їй на вухо компліменти. Усе було таким рідним.

Лінсі на мить завмерла, хребтом пройшов, наче електричний розряд. Вона розплющила очі, повертаючись у реальність. Життя позбавило її всього цього. Дерека більше немає і їй варто залишити його позаду.

— Я більше не плакатиму, заради тебе, — дівчина струсила сльози з обличчя й назад одягла на палець обручку.

Тепер Дерек назавжди буде поряд із нею.

Лінсі вчергове глянула на ліхтар, той спалахнув. Однак світло блідло. Посвіт ще кілька разів мерехкотів, доки лампочка не згасла. У тіні ночі під стовпом з’явився силует. Дівчина сіпнулася. Людина стояла не рухаючись, через хмари ледве можна було щось розгледіти. Лінсі почала вдивлятися, щоб розпізнати незнайомця. Істота перевела свій погляд у бік дівчини, і та знову побачила вохрові очі.

Лінсі впала з підвіконня. Не підводячись на ноги, вона швиденько поповзла на вихід із кімнати. Її руки тремтіли, а тіло пробирав холод. У зоні серця почало щеміти, це точно він. Демон, що опинився назовні через неї й тепер безперервно переслідував її. Діставшись, нарешті виходу, Лінсі підвелася на ноги й побігла до кімнати брата. Вона точно лишила їх там, трави, що допоможуть прогнати його. Але цього замало, треба терміново повернути його на своє місце.

Дівчина відчинила двері. Добре, що Джеремі на нічному чергуванні, він і не дізнається, що вона прокрадалася до його кімнати. Лінсі підбігла до книжкової шафи, шукаючи потрібну їй книгу. Саме в книгах, вона зберігала свої трави. Вони були рідкісними та ціну за них платили не малу. Дівчина похапцем почала шукати потрібну їй обкладинку. Потрібно встигнути, бо демон заволодіє розумом і тоді смерті не уникнути. З полиці впала папка брата.

— Чорт, — вилаялася Лінсі й почала швиденько її складати.

Дівчина постійно заправляла волосся за вуха, оскільки, воно розтріпалося по дорозі. Це дуже заважало, вона й так нервувала. Закидаючи в папку черговий папірець, з необережності Лінсі порізалася. Кров капнула на білий лист, тепер брат точно дізнається, що вона була тут. Дівчина спробувала акуратно все прибрати, але її погляд вчепився за текст.

«Джессіка Альба
Причина смерті: зупинка серця.
Однак на шиї виявлені сліди від мотузки, ймовірно, що перед смертю її задушили. Однак на місці немає ні слідів, ні мотузки. Усе свідчить про природну смерть».

Лінсі продовжила розглядати документи. У папці було декілька фото й на одному зі знімків, вона побачила слід від темних сил. Це він, демон із відьомського будинку, отже, жінка померла через Лінсі. Дівчина прикрила рота рукою.

«Цього не може бути. Я… я… зовсім не цього хотіла, — по щоці скотилася сльоза. — Через мене… вони всі померли через мене».

Лінсі розплакалася. Це вона зробила помилку, то чому мають вмирати інші?! На їхньому місці має бути, лише Тейлор. Почуття провини почало пожирати її зсередини. Ні, так не піде. Вона підвелася і викинувши непотрібні їй книги, дістала том «Кохання за межею розуміння». Відкривши потрібну сторінку, витягла звідти барвінок. Залишилася дрібненька справа. Брат відібрав у неї ключі від машини, щоб Лінсі більше не скоювала дурниць. Довелося вдаватися до різноманітних хитрощів. Залишивши будинок, вона за допомогою викрутки завела старенький татків автомобіль і поїхала до будинку відьом.

Це найкращий момент, доки демон у її оселі, вона спокійно зможе завершити ритуал.

Лінсі увірвалася до будинку й одразу ж підбігла до столу. Свічки, блокнотик та все інше ще з минулого разу залишилося тут, ніхто предметів не чіпав. На швидку руку, вона підпалила свічки й написала заклинання, приступаючи до ритуалу. Поклавши в центр кола барвінок, дівчина перевела подих, час розпочинати. Тільки-но Лінсі зібралася із силами, як свічки згасли, а її саму відкинуло до стіни. Кістки захрустіли, від болю дівчина скрючилась. Вона почала промовляти бар'єрне заклинання, що вимагало мінімум сил.

— Ти не змінилася, — хтось прошепотів. — Ти не знаєш, наскільки сильна моя ненависть до тебе.

По будівлі луною віддавалися кроки. Це людина?! Лінсі спробувала, хоч якось підвестися, сил не було.