Драма для мага

У просторій, завішаній дорогими гобеленами їдальні жарко потріскував камін. Масивні драпування портьєр заглушали ділову метушню воїнів на площі, де залізний порядок забезпечував авторитет Рагнара. Поверх свіжих плям крові, що не встигли просочитися в набірний паркет, постелили шовкові килими. Несподіваний затишок приємно розслабив воїнів. Супутники Каліди скинули забризкані брудом плащі. З полегшенням умостившись на добротних стільцях, вони з тихим передчуттям спостерігали за тим, як Лікка накриває на стіл. Усе виглядало так, ніби господарю будинку випало нещастя приймати у себе шляхетних, розбещених і абсолютно байдужих до збереження чужого майна гостей.

Велике срібне блюдо з гуркотом зайняло місце в центрі обіднього столу. М'ясо, що стікало соком і ароматним димком, миттєво нагадало присутнім про голод. Узявши в помічниці пару диких із числа біженок, дика спритно стягувала все, що вважала смачним і ситним: щойно зняту з рожна свіжину, сир, ковбаси, вино та пухкі буханки хліба.

З черговою тацею в руках Лікка зіткнулася в дверях із конвоєм напівкровок, які тримали під руки Еріона. Обурено гримнувши на солдатів, дика гордо пройшла в кімнату під схвальний смішок Феррана.

— Не дражни, красуне, запускай головне блюдо, — Каратель із нетерпінням потер долоні. Він знову опинився поруч із Обраною, і цього разу Дагра не намагалася оскаржувати цю близькість, обдарувавши чоловіка поглядом поблажливої гувернантки. — Усе це тільки закуски перед вишуканим делікатесом із Бастіону Істинних.

Напівкровки безцеремонно втолкнули Інквізитора, позбавляючи можливості зберегти величну статуру. Зробивши кілька незграбних рухів, Еріон, незважаючи на зв'язані руки, усе ж зберіг рівновагу й випростався з тріумфальним викликом у колючому погляді. Мокра, вимазана в прибережній тині форма втратила білизну. Потьмяніло срібне гаптування, бруд ув'явся між ланками колись до блиску почищеної кольчуги. Сплутане волосся скидалося на пучок вологої, пересипаної піском осоки. Втрату колишньої величі ельф умудрявся компенсувати незворушною зверхністю, відсікаючи можливі кпини. Він навмисно ігнорував усіх, крім Обраної, показуючи, що тільки її вважає гідною співрозмовницею.

Каліда злегка нахилила голову, з легкою гидливістю оцінивши його зовнішній вигляд.

— Уведіть його, — тихий, рівний голос прозвучав із убивчою байдужістю. — Розв'яжіть і дайте сухий одяг.

Тонкі риси обличчя втигли відбити збентеження, перш ніж конвой так само грубо витягнув його в коридор. Обрана не виявляла турботу, але вона й не поспішала здобути інформацію, яку Інквізитор вважав гідною платою за своє життя.

— Чудова ідея, командире. Від нього й справді тхне болотом. — Ферран підвівся, щоб налити їй вина під похмурим контролем Зорна, який сидів навпроти. — Ти й ельфа мені підкинеш? Не шкодуй мене, Обрана. Перспектива побачити, як вампір і ельф б'ються за право розтяти горлянку Карателю, виглядає вельми звабливо.

— Дружба з Кантісом погано на тебе вплинула, — зітхнула Каліда, приймаючи кубок. — Такі розваги в його смаку.

— Карликів бракує, — буркнув книжник, розглядаючи свічку крізь густий багрянець напою. Лікка без розбору хапала все дороге, що бачила, і магу дістався кришталевий келих.

— О! Тих самих, що лоскочуть бранцям ребра стилетами в той час, як Лорд Вампір вечеряє? — оскалюючись із схваленням, Ферран відрізав шматок м'яса кинджалом і поклав на тарілку перед Обраною. — Кантіса можна зрозуміти. Живучи в такій глушині, розважаєш себе як можеш.

Продовжуючи грати роль галантного кавалера, Каратель відрізав соковитий, жирний шматок Дагрі.

— Ми й без цього веселимося від душі, — озвався Гракх, який похмурою статуєю застиг на іншому кінці столу. — У нас не якісь там мізерні карлики, а ціла юрба голодних, обідраних, оскаженілих вигнанців за вікном.

Капітан зробив великий ковток, запиваючи гіркоту перспективи командувати зайшлим збродом.

— Юрба за правильного управління перетворюється на організовану силу, — вирік Зорн, погойдуючи вино в різьбленій кришталевій чаші. — З твоїм досвідом та запеклою педантичністю Рагнара у нас є непогані шанси отримати боєздатне військо.

Гракх скривився, але було видно, що комплімент мага влучив у ціль.

— Подивимося. Боюся тільки, що нас ще нудити буде від потреби лоскотати ребра дезертирам, — капітан вирвав зубами солідний шматок смаженої свинини.

— Утікати їм нікуди, — Дагра вмостилася в кріслі, неспішно попиваючи вино. — Страх і безвихідь будуть твоїм батогом, капітане, а Замок Чотирьох Вітрів — бажаною нагородою.

Двері відчинилися, і до кімнати зайшов Еріон. Цього разу його не штовхали в шию. Конвоїри угледiли в наказі розв'язати й перевдягти особливу ласку Обраної. Ельф зупинився перед столом. Колишній господар будинку, мабуть, не скаржився на брак апетиту: добротний сірий камзол висів на жилавому Інквізиторові мішком, надаючи його постаті оманливої крихкості. Ферран фыркнув, але Еріон проігнорував кпини, як і раніше зосереджуючи всю увагу на холодному обличчі Каліди. Владний жест змусив його завагатися. З сумнівом глянувши на вказане місце, Еріон усе ж сів на стілець навпроти Обраної.

— Минулого разу розділити вечерю нам не вдалося, — нагадала Каліда, дивлячись у гострі, наче уламок смарагду, очі.

Спільний спогад про катувальний вечір у замку Кантіса повис загадкою для всіх, крім Зорна.