Розділ 13

Я дуже погано спала, тому що мені всю ніч снився цей нелюд ще й у еротичних снах. Ледве будильник  почула, а потім ледве змусила себе встати і потьопати у ванну.

Тепер сиджу на кухні і спостерігаю за ним, затамувавши подих. Трясця, знову ці спортивки з низькою посадкою та голий торс. Та він з мене знущається! Спеціально провокує, щоб я роздивлялася деякі місця на його тілі з посиленою увагою, нервово ковтаючи слину.

— Бандитко, щось ти сьогодні небалакуча? — Обертається до мене. Хоча я на двісті відсотків впевнена, що він відчував спиною мої погляди і солодко млів. Свіженький сьогодні такий, бадьоренький і чомусь ще більше симпатичний… як на зло.

— Просто мовчки вигулюю своїх демонів, — знизую плечима. — А в нас тепер такі правила: вранці бос готує мені сніданок, а решту дня ганяє мене на роботі як Попелюшку на випробувальному терміні? — балдію, дивлячись на те, як він ріже м'якоть лосося для бутербродів, як рухаються його руки та пальці. Судячи з начинки його холодильника — Рудий любить балувати себе делікатесами. Я на таких харчах за рік точно подвою свою вагу і стану схожою на маленького бегемотика.

— Поза роботою я не твій бос, Еммо. Цієї самої хвилини я не твій начальник, не роботодавець, але й не друг.

— Не друг? — перепитую розчаровано, починаючи нервувати. — А хто ж ти? Дружити зі мною для тебе надто нудно?

— Дружби замало, що тут не зрозуміло. Я скоріше твій партнер. Друзі мене у житті часто підводили, а от партнери рідше. У партнерів спільна мета та щира зацікавленість у результаті, — посміхаючись, сідає біля мене навпочіпки і заглядає в очі. — Еммо, можна прожити цей рік яскраво, а можна цілих дванадцять місяців тільки те й робити, що стримувати себе через якісь дурні страхи чи принципи.

— А знаєш, Лисе, ти маєш рацію. Можна стільки всього встигнути втілити у життя, що стовідсотково додасть моїй реальності яскравих барв. Наприклад: знайти брата, навчитися керувати авто, з'їздити на море, записатися на курси ораторського мистецтва, ходити у спортзал, щоб підкачати попу. А ще є кінний клуб, ресторани, концерти, театр, кіно, зустріч із друзями, купа розваг! А ти, мабуть, мав на увазі лише секс, так, Лесику? — Нахиляюся вперед, щоб між нашими обличчями було мінімум відстані, дражнюсь, випробовую. — Я не делікатес, не примха і не екзотика з провінції. Я не буду твоєю коханкою тільки тому, що життя має бути сповнене пригод, — ми схрещуємо характери як шпаги, але його шпага явно міцніша. Відчувається по цьому самовпевненому погляду. Олесь дивиться на мене як на свою жінку. І ось ці мої бла-бла-бла для нього, наче об стінку горохом.

— Звичайно ти не будеш моєю коханкою, я тобі таке і не пропоную, адже я пристойна людина. Ти будеш моєю дружиною, Еммо. Спершу фіктивною. Я подарую тобі трубочки з різними насадками, ти виколупаєш мені ними мозок. Розбереш мене на запчастини своєю дружбою. А потім раптом зрозумієш, що я можу дати тобі набагато більше, — все це було сказано таким чуттєвим тоном, що в мене встали дибки всі волосинки, навіть там, де я цього не очікувала.

Протистояння. Цікаво, чому ми за нього так ухопилися? Це особливе відчуття тонусу дарує такі незвичайні відчуття. Лесь не здасться, але я теж не хочу бути легкою здобиччю. Хм, ти диви, і спадщину хоче отримати, і колишнім носа втерти, і зі мною розважитися... Ага, зараз, просто та легко нелюду не буде.

— А що я можу дати тобі? Ось що важливо, — торкаюсь пальчиком його щоки, а він опускає повіки і його пухнасті вії схвильовано тріпочуть. Невже так приємно? — Ти не замислювався? Готувати обіди? Так ти й сам можеш приготувати чи піти до крутого ресторану. Наводити порядки у твоєму домі? Так ти можеш найняти клінінг, навчені люди тут і порошинки не залишать. Секс? Так ти в змозі купити собі найкрасивішу і найдосвідченішу повію, яка таке витворятиме в ліжку, що мені й не снилося. Гадаю, ти все це вже пробував. То що я можу тобі дати? М-м-м? Відповіси на запитання? — закусивши губу, не розриваючи нашого погляду, чекаю на його реакцію.

— Ох, Еммо, як же мене плющить від передчуття. Моє сонечко мало того, що сексуальне, так воно ще й розумне. Є дещо... що ти можеш мені дати. Але це має бути взаємно. Так, кнопо? — Відтягує полу мого халатика і цілує моє оголене коліно. А в мене вже надто гостра реакція на його дотики. По мені миттєво промчало солодке тремтіння, стискаю коліна, не стримуючи гучного вдиху. Олесь знову скидає на мене свій зухвалий погляд. — Еммо, мені подобається, коли мене хочуть, — і вистачило ж нахабства таке заявити. Комплексів у чоловіка нуль. Може, це й непогано?

— Зараз, Лис Микитович, мені потрібна від тебе тільки кава і той симпатичний бутерброд, — я його ні краплі не боюся, мені приємна його увага, якщо так і далі піде… навіть не знаю, хто з нас першим полізе на стінку. Цікаво, чи здатний цей чортяка закохатися? І чи потрібне мені це насправді?

…На ньому дорогий брендовий діловий костюм, а на мені улюблені джинси та футболка. Мій гардероб простий і зручний, я ще не розжилася гарними шмотками, крім тих двох суконь, які вибрав для мене Рудий. Сідаю в машину під його пильним поглядом, перед роботою ми ще збиралися зустрітися з детективом, який займеться пошуками Дениса.

— Це тобі, — Олесь простягає мені золоту банківську картку.

— Що це за пафосний жест? — Перш ніж взяти, дивлюся з підозрою.

— Зараз відкушу твій гордий носик, мала. Це не пафос, це трясця твоїм тарганам турбота. Після роботи ти можеш завалитися в торговий центр і купити собі все, що потрібно з одежі. У джинсах та футболці можна ходити вдома, можна їздити на природу, але як моя особиста асистентка… Ти сама розумієш, Еммо. У бізнесі треба тримати марку, — став серйозним, увімкнулась програма «бос». — Але я можу скласти тобі компанію. У мене дуже гарний смак, між іншим.

— Ти з тих чоловіків, які люблять вештатися по магазинах? — вже уявляю собі цю картину, змусить мене приміряти пеньюари, халатики та шортики, аби тільки мати шанс позагравати і спокусити бідну провінціалку, яка ще два дні тому була «не на його смак». От жучара! Хоча… з ним буде куди веселіше оновлювати гардероб.