Буря

Плечі безсило опустилися, а з грудей вирвався тихий, ледь чутний судомний подих.

 Я повністю поникла, більше не маючи сил тримати оборону. Перша гаряча, пекуча сльоза зрадницьки викотилася з ока і повільно поповзла по щоці, залишаючи мокрий слід. За нею миттєво підступила наступна.

 Горло здавив такий міцний спазм, що я фізично не могла вимовити ні слова. Я просто опустила голову, ховаючи обличчя за пасмами волосся, аби тільки він не бачив моєї ганебної слабкості. Сльози одна за одною почали капати прямо на світлу поверхню кухонного острова. Я хотіла просто розвернутися і втекти .

 Максим раптом замовк на півслові. Коли до нього нарешті дійшло, що я не рухаюся, він різко повернувся. Побачивши, як я вся тремчу, згорбившись над столом, і як мої сльози падають на мармур, він, здається, нарешті усвідомив, що саме я почула в його незграбних, офіційних фразах.

Його обличчя в одну секунду змінилося.

  Він зробив один стрімкий, майже миттєвий крок уперед, опиняючись упритул до мене. Його великі, теплі руки обережно, але дуже наполегливо забрали з моїх занімілих пальців лопатку і відклали її кудись вбік. Долоні Максима лягли на кухонний острів по обидва боки від моїх стегон, повністю затискаючи мене в затишний, надійний полон і не залишаючи жодного шансу на втечу.

— Дурненька... — тихо, з якоюсь неймовірною, хрипкою ніжністю та розпачем вимовив він, схиляючись до самого мого вуха. Його гаряче дихання обпекло шкіру. — Ну про що ти взагалі зараз подумала? Яка робота? Які речі, Аню? Подивись на мене, будь ласка.

  Я судомно вдихнула повітря, все ще схлипуючи, і повільно підняла голову. Наші погляди зустрілися. Відстань між нами скоротилася до кількох невагомих міліметрів. Я бачила, як ходором ходить його кадик, як шалено б'ється жилка на його шиї.

— Я не вмію говорити про такі речі, Аню, пробач мені, — гарячково заговорив він, і я вперше почула, як тремтить його власний голос. — Я мав на увазі, що я більше не можу бачити в тобі просто няню моєї дитини! Мій контракт летить до біса, бо я щоночі божеволію, думаючи про тебе. Я намагався тримати дистанцію, клявся собі, що це просто ділові відносини... Але я пропав. Ти подобаєшся мені настільки сильно, що це мене лякає. Кожен мій день має сенс лише тоді, коли в ньому є ти.

  Слова Максима вибухнули в моїй голові тисячею яскравих іскор. Весь мій розпач, весь той липкий страх звільнення просто згоріли в одну секунду під цим палким, щирим зізнанням. Вогонь, який ми так старанно пригнічували весь цей час, нарешті вирвався на волю, спопеляючи між нами останні кордони.

  Максим повільно підняв руку. Його великі, теплі та злегка шорсткі пальці обережно торкнулися мого мокрого від сліз обличчя, лягаючи на підборіддя. Він ніжно зафіксував його, злегка піднімаючи мою голову вгору і змушуючи повністю розчинитися в його темних, палаючих очах.

І в наступну секунду він накрив мої губи своїми.

  Цей перший поцілунок спочатку був неймовірно обережним, наче Максим давав мені останній шанс передумати й відштовхнути його. Але я не збиралася зупинятися...

  Я тихо зойкнула, випускаючи все стримуване місяцями напруження, і відповіла йому з усією пристрастю, на яку тільки була здатна. Мої руки самі піднялися вгору, заплутуючись у його короткому темному волоссі, а Максим міцно обхопив мою талію, притискаючи мене до себе так сильно, ніби намагався врости в моє тіло.

  Світ навколо нас перестав існувати — залишився лише цей божевільний, солодкий вогонь, який назавжди змінив наше життя.