Розділ 8

Другим значимим елементом творів минулого була ідея. На неї, як на священну корову, моляться і досі. Без ідеї художній твір не існує, це правда. Але чи варто нині вважати ідею надважливою, і що вона насправді таке?

Раніше ідея була магістральною, на неї, як на нитку, нанизували весь твір, з ідеї починалося конструювання, автор напружено розмірковував над тим, як краще втілити свою ідею, а потім письменники починали мірятися на паличках, чия ідея крутіша.

Зараз ключ від твору теж може прийти до вас у вигляді ідеї. Але твір може бути нанизаний не тільки на ідею і логіку, але й на мораль (як це іноді робить, наприклад, подружжя Дяченків) або на емоцію, можливі й інші варіанти.

Читачі настільки наїлися магістральних ідей, що коли бачать щось таке, мимоволі відбувається майже стовідсоткове відторгнення: "О, ще один мене вчити зібрався!" Після такої емоції ніщо, сказане у вашому творі, не дійде до читача. Тому магістральні ідеї – це, на мій погляд, вчорашній день, якщо ви хочете впливати на читача. Ідея має подаватися тонко, у підтекстах, у вчинках героїв, у конфліктах. Увесь ваш твір не нанизується на ідею, а сам від першого і до останнього слова є втіленням ідеї.

Як цього досягти? Дуже просто: слухати внутрішній резонанс і не думати про те, як вкласти інформацію в голову читача. Але є важлива умова: ви самі маєте поділяти ті ідеї, які проявляються у вашому творі, інакше це буде брехня, яку обов'язково відчує читач.

Проявлені вами емоції кодуються у тексті й викличуть відповідні емоції у читача, а коли це станеться, то інформація потрапить у читацьку підсвідомість. І звідти її вже нічим не витіснити, вона зачепилася за особисті емоції і вбудувалася в особисту систему цінностей читача, стала частиною його переконань і світогляду. Вплив здійснено.

Щоб так було, ритмомелодійні і всі емоційні рівні мають бути цільними і сильними, що досягається завдяки енергетичній наповненості.