Розділ 5

Ритмомелодику дуже легко зруйнувати. Одна з типових причин порушення ритмомелодики – непослідовність оповіді. Що це таке? Ви починаєте не з першого розділу, а припустимо, з п'ятого, пишете паралельно кілька розділів, спочатку написані одні розділи, тоді інші, а вже після поставлені у відповідному порядку, але не за часом написання, а за часом розгортання сюжету, нові фрагменти можуть бути вставлені у текст після закінчення твору, ви пишете кілька сюжетних ліній паралельно, а потім ріжете їх на шматки і ставите так, як має бути, тощо.

З сюжетними лініями, коли їх багато, – найскладніше. Чим більше ліній, тим важче їх утримати і не заплутатися, але, займаючись такого роду монтажем, ви майже напевно порушите ритмомелодику.

А тепер уявіть, яка каша у вашій голові і наскільки сильно збивається відчуття вашого внутрішнього резонансу, коли ви працюєте паралельно над кількома книжками. Уявили? За таких умов неможливо якісно і правдиво розповісти жодну з історій, у кожної з яких є свій унікальний ритм, – неможливо одночасно жити кількома життями.

Я вважаю, що писати потрібно так само, як читати, – послідовно, не забігаючи наперед. Так, це складно, але цілісність ритмомелодійних рівнів того вартує. Написали сцену, зупинилися, закрили очі, трохи відпочили, побачили, що буде далі. Цілком можливо, що далі потрібно писати зовсім іншу сюжетну лінію. Ритмомелодійні рівні тоді стають дуже потужними і міцно тримають читача, не даючи відкласти книгу, а якщо часу на читання більше не залишається і книгу просто необхідно залишити, почуття читача все одно зв'язують його з вашим світом набагато сильніше, ніж зі звичним життям.

У такому разі у письменника перед читачем є лише одна перевага: він першим дізнається, чим увесь цей кошмар, точніше – захоплююча історія, закінчиться. Не більше.