Розділ 10

Я хочу зараз послатися не на письменника, який досяг успіху, а на літературного героя. Коли стає зрозуміло, що зло відродилося, Дамблдор, директор чарівної школи Хогвортс, запитав своїх учнів: як вчинити, "коли вам доведеться робити вибір між чимось правильним і чимось простим"? Просто – сховатися або перейти на бік ворога, пересидіти, перечекати. Правильно... тільки серце підкаже, як правильно.

Так і в літературі: просто – слідувати записаним правилам, але тоді письменник стає конструктором, правильно... ви розумієте самі. Застосування літературних законів і правил теж має бути творчим, бо якщо до вас не було такого, як ви, то немає правил, що зможуть окреслити побачене саме вами.

І не варто боятися, якщо хочете написати щось, чого ще не було. (Адже ми не віримо, що все вже написане раніше, правда ж? А якщо віримо, отже, зголошуємося з тезою про закінчення історії і життя в цілому, бо коли немає розвитку, є тільки смерть). Молоді письменники часто дійсно бояться створювати своє, будувати по-своєму фрази і сюжети, малювати своїми барвами, бо вони ніде нічого подібного не зустрічали. Страшно, а раптом неправильно? А раптом вийдеш за межі жанру й тебе не читатимуть? А раптом засміють?

Дурниці! Найцікавіші твори створюються саме на межі жанрів, і так починаються нові напрямки у мистецтві, а іноді нові епохи в історії людства. А на рахунок "не читатимуть", або видавництво не візьме, чи грошей не заплатять тощо, то це ще більша помилка. Ви пишете не заради грошей (ті, хто пише насамперед заради грошей, залишилися на перших сторінках), гроші бажані, безумовно, але вони не мета, а наслідок вашої діяльності. Ви пишете твір, і якщо будете чесні з собою, то він буде класним, і коли ваші щирі читачі знайдуть до нього дорогу, питання грошей вирішиться саме собою.

Хіба за твори тої ж Роулінг перше видавництво схопилося? Вона отримала не один десяток відмов, бо "не цікаво, передбачувано, надто складно та занадто довго" (і це про першу частину). З її сьогоднішніми мільйонними накладами такі звинувачення сміховинні, а твори, які отримували подібні відмови, аж ніяк не змінилися.

Тому дозволено робити все, на що вказав ваш компас, але пам'ятайте: за кожне виголошене чи записане слово ви нестимете відповідальність. Перед собою, перед читачами, перед історією, якщо дуже пощастить.

Це дуже важливий аспект того методу, про який я прагну вам розповісти якомога більше. Для письменника-інтуїта відповідальність і творчість невід'ємні, живі твори не дозволяють гратися словами, бо вони реальні. І не кажіть потім, що вас не попереджали.

Конструктор, який керується включно розумом, логікою і доцільністю, може послатися на те, що помилився, був втомлений чи у поганому настрої, не продумав твір до кінця, або звалити все на хворобливі ігри розуму чи недостатню майстерність. У вас такої лазівки, щоб уникнути відповідальності, немає – компас внутрішнього резонансу не бреше і не помиляється.