Розділ 3

Вам, як ми вже з'ясували, найбільше подобається писати книжки, а платити за це мають читачі, коли вийде книга. Тому потрібно зацікавити видавця.

На шляху до видавця стоїть редактор. І тут я відкрию вам ще одну страшну таємницю – РЕДАКТОР ВАМ НІЧОГО НЕ ВИНЕН.

І йому начхати, що ви написали геніальний твір, якому судилося стати бестселером. У видавництва щодня приходять десятки, якщо не сотні рукописів. Редактор не називає твір класним або НЕ класним, він просто відбраковує те, що на його думку, є мотлохом. Тому дуже важливо, щоб ваш твір не потрапив у кошик для сміття.

Уникнути цього можна. (Ми зараз домовимося, що рукопис класний, інакше багато що зі сказаного буде безглуздим). Уявлення про те, що головне написати, а все інше – не моя справа, сформоване тими, хто боїться конкуренції й активності молоді. У тексті не має бути жодної помилки! Поважайте себе і читача, інакше вас теж не поважатимуть.

Помилки – вибуховий пристрій сповільненої дії. Уявімо собі, що читач опинився у вашому світі, він зачарований прочитаним, він там (ви домоглися свого – ура!), і раптом якась дурна помилка викидає його назад до сірої реальності. Вірогідність повернення сумнівна, ваше вплив втрачено.

А тепер уявіть, що редактор, до якого потрапляє рукопис, а він погано написаними творами так наївся, що його вже нудить (у текст редактори не потрапляють, у них ця здатність атрофувалася від кількості з'їденого мотлоху), починає спотикатися на ваших помилках. Даю практично стовідсоткову гарантію, що після першого десятка побачених помилок редактор відправить рукопис на смітник. Ви ж, у кращому випадку, отримаєте повідомлення про відмову, в гіршому – будете чекати і марно сподіватися.

Тому, якщо ви хочете стати письменником, то кількість помилок у тексті має наближатися до нуля, але виловлювати їх потрібно лише тоді, коли твір повністю готовий, інакше ви можете порушити внутрішні зв'язки.

Але я забігла трохи наперед. Спочатку твір потрібно написати.