Інтерв'ю

Інтерв'ю з Вів’єн Хансен

────── ✦ ──────

Ексклюзивно для DARK українська письменниця Вів’єн Хансен розповіла про шлях від перших шкільних історій до власних книжок у самвидаві, про дилогію «Вибір породжує наслідки», роботу над постапокаліптичним фентезі та про те, як поєднувати письменництво з професією перекладачки й редакторки.

68747470733a2f2f73332e616d617a6f6e6177732e636f6d2f776174747061642d6d656469612d736572766963652f53746f7279496d6167652f476a5859672d3637445548415a773d3d2d313636383935363939342e313865343865643237396439663031383836363132333331393232322e6a7067

Вів’єн Хансен (Анастасія) — українська авторка міського та високого фентезі, пригод і драми. Вона не боїться порушувати складні й жорсткі теми, тому її книги мають маркування 18+. У своїх історіях авторка поєднує атмосферу таємничості, міфологію та глибокі психологічні лінії. Серед її робіт — дилогія «Вибір породжує наслідки» та новела «Лише одна крапля». Нині вона працює над одиночним постапокаліптичним фентезі «Життя за життя», у якому темна магія зустрічається з боротьбою людства за виживання в зруйнованому світі, повному небезпечних істот.

Книги Вів’єн Хансен можна прочитати на платформах Аркуш, Surgebook та Самвидав, а за новинами авторки варто стежити в Instagram, TikTok та Telegram-каналі «Книжкове Підпілля».

Telegram: Книжкове Підпілля
Самвидав: Вів’єн Хансен
Instagram: vivienne_hansenbook
TikTok: @vivienne_hansen

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ’Ю

Вів’єн, давайте повернемося в той час, коли ви лише починали свій творчий шлях. Розкажіть усе з самого початку: як ви починали, як з’явилася ваша перша історія і як ви змінювалися відтоді?

— Якщо повертатися на самий початок, тоді ми говоримо про молодшу школу, а можливо, навіть садок. Я з дитинства оточена книжками: вдома та в родичів стояли цілі стелажі книг, а одна з бабусь писала вірші — від неї, мабуть, я й перейняла собі ту атмосферність сидіння ввечері за пошуком потрібних слів та образів і перенесення їх на папір.

Здебільшого я писала свого роду фанфіки до улюблених мультфільмів, комп’ютерних ігор та інших книг, але от історія з героями саме з нуля в мене з’явилася в середній школі, коли ми з подругою вирішили написати книгу разом. Але далі кількох розділів це не пішло, і ми залишили цю справу, хоча наступні роки я продовжувала носити ідею дописати її або якусь іншу історію, повністю свою, а поки вона й досі лежить у планах. Лише у 2023 році я зібралася та випустила свою першу книгу, яка потім стала дилогією — міське фентезі «Вибір породжує наслідки». На це мене підштовхнув коментар моєї викладачки до моїх текстів, мовляв: «Дуже по-дорослому написано», і тоді я зрозуміла, що, можливо, моїх навичок нарешті вистачає, щоб довести цю мрію до кінця та не сховати в шафу.

Якщо говорити про зміни за цей час, думаю, перш за все збільшилася моя впевненість у собі та своїх історіях, посидючість та цілеспрямованість. Ну і звісно ж — навички у письмі та плануванні. Час від часу заважає синдром самозванця, але я намагаюся запхати в шафу вже його, а не свої тексти.

Ви писали щось на кшталт фанфіків за улюбленими мультфільмами, іграми та книгами. Які саме історії вас тоді надихали? І чи залишилося щось із тих задумів у ваших нинішніх книгах?

— Якщо говорити про мультфільми та ігри, то в основному це було щось суто дитяче або казкове, як-от «Барбі» чи «Вінкс», або щось від «Діснея». Якщо ж говорити про ігри, то це завжди було щось типу Assassin’s Creed та Call of Duty. Усе це тоді й зараз впливає на моє письмо: перше надихає на щось магічне, цікаві пригоди та теми сім’ї та дружби, а друге додає темам серйозності, небезпеки та високих ставок. Ну і трохи таємничості та героїв у капюшонах та масках.

Ви кажете, що час від часу вам заважає синдром самозванця. Як він проявляється саме у вашому випадку і які методи допомагають вам «запхати його в шафу»?

— У мене, як в авторки самвидаву, яка дебютувала з мізерним тиражем у кілька десятків примірників, синдром самозванця свого часу цвів і пахнув. Досі буває, виникають думки: «А може, воно нікому не цікаво», «Он про інші книги скільки говорять, а ти не вивезла», «Тобі недостатньо навичок, щоб лізти в серйозне письменництво».

Раніше ці самі думки мене й зупиняли від письма, але зараз я нагадую собі, що не все у світі — успішний успіх з інтернету, що без практики так і не наберешся навичок, а головне — людям дійсно цікаво, вони читають і чекають на мої наступні книги, про що й кажуть у своїх відгуках та коментарях під моїми дописами. Як тільки з’являються сумніви, я згадую ці свої слова і буквально уявляю те, як беру синдром самозванця і замикаю його в темному ящику.

Ви згадали про відгуки та коментарі читачів, які нагадують вам, що ваші історії потрібні. Чи є відгук, який запам’ятався вам найбільше? І чи бували такі, що змінили щось у вашому підході до письма?

— Найбільше мені запам’ятався відгук від військового, чия дружина прочитала мою книгу та віддала потім йому, ну і, власне, переказала його враження. Він сказав, що моя історія «нічим не поступається популярним зарубіжним творам, навіть не скажеш, що від українського автора». Мене це дуже потішило як на особистісному рівні, так і від того факту, що мені вдалося викликати в людини думку, що книги наших авторів не гірші за перекладні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше