Інклюз

Сут тоти анклюзи на сьвітї. То нечисті гроші, бодай моци не мав, то дьявола. Той, що хоче дістати анклюза, то мусит їхати до Львова до тих, що вни там гендлюют. І там Сус Христос є на крєжу і злий дух. Каже йому, як хоче пристати: Цюлюй злого духа, а на Суса плюнь і коли його! - І так не дістане ще. Але там сут ще змиї. Межи ти змиї мусит іти і брати в руку і за пазуху і тоді плює на Суса Христа, а злого духа цюлює. Тоди вже і сам став злим духом. Свою душу продав.

(Знадоби до української демонології, 1912)
 

Катеринослав, червень 1915 року

Недільного ранку на Катерининському проспекті було досить людно. Місто поступово прокидалося й готувалося до насиченого базарного дня. По вимощеному бруківкою широкому проспекту вже активно роз´їжджали підводи, а обабіч заклопотано сновигали містяни. Купці один за одним відчиняли свої крамниці та відразу ж зазивали перехожих заходити до них за товаром.

Кожен будинок проспекту був прикрашений різноманітними рекламними вивісками, які обов’язково вказували на власника магазину та товар, що продавався там. Ну а в крамницях можна було знайти майже все - чи то кяхтинський чай, чи то тульські самовари, чи то американські друкарські машинки, чи то ексклюзивні дамські сукні та корсети.

У магазині купця Івана Федоровича Круглякова продавались навісні замки та засувки на двері, які виготовлялись у кузні одного з місцевих залізоробних заводів. Якість асортименту була однією з кращих у всьому місті, а можливо й у всій губернії, тому магазин користувався популярністю у місцевих мешканців.  Однак, незважаючи на постійний прибуток, купцю постійно не вистачало грошей. Це було викликано насамперед його власною жадібністю та ненаситністю. Щоразу, коли до нього заходили відвідувачі, він оцінював покупців та намагався якомога більше заробити на них. Та такий підхід усе одно не задовольняв його потреб, і чоловік жадав отримати ще більший прибуток.

Того ранку, не встиг купець відчинити свою крамницю, як до нього вже завітала перша відвідувачка. Це була стара худорлява бабуся, вдягнена у чорне плаття та таку ж чорну дамську шапочку з вуаллю, яка закривала її обличчя. На руках у старенької були фатинові рукавички, а сама вона тримала невеличку шкіряну сумочку.

Бабуся обережно причинила за собою двері та мовчки підійшла до полиць, де почала уважно розглядати металеві замки.

- Добрий ранок! Чим можу вам допомогти? - якомога доброзичливіше промовив позаду купець, який відразу ж підійшов до неї.

Старенька нічого не відповіла та продовжувала мовчки дивитися на товар.

- У мене найбільший вибір замків у всьому Катеринославі. Навіть на Троїцькому базарі ви не знайдете такого широкого асортименту, - вже дещо зніяковіло продовжував говорити купець, якого здивувала така дивна поведінка відвідувачки.

Бабуся деякий час стояла мовчки та потім несподівано вказала на один із замків:

- Мені ось цей!

- О, це чудовий вибір! Цей замок виготовлено катеринославськими майстрами на одному з кращих залізоробних заводів. Я можу гарантувати те, що він вам прослужить не один десяток років, - промовив купець, а про себе подумав: «та скільки тобі лишилось жити, карга стара...».

- Планую ще довго жити, - зненацька відповіла стара, від чого у купця по спині побігли мурашки, - тому й замок шукаю надійний для своєї оселі.

- Ви неодмінно зробили правильний вибір! - значно жвавіше заговорив Кругляков та подумки почав рахувати, скільки він зможе заробити грошей на старій.

- Можу дати за нього один рубль, - строго промовила вона та подивилася на чоловіка.

Від холодного та грізного погляду старої Кругляков знітився та спробував заперечити, що вийшло у нього доволі невпевнено:

- Вибачте, але він коштує значно дорожче... та й виготовлений, як я вже говорив, талановитими майстрами з Брянського заводу.

- У мене немає більше грошей. Якщо ви не хочете продати його за один рубль, то я піду.

Купець розгубився від такої різкої та несподіваної пропозиції. Останнім часом до його крамниці стало заходити значно менше відвідувачів, тому наразі він не хотів втрачати можливості продати бабусі свій товар, хоч вона і запропонувала дещо замалу суму за нього.

Старенька продовжувала дивитися на чоловіка та спокійно додала:

- Якщо ви погодитеся на мою пропозицію, то я дам вам слушну пораду, як завжди жити в достатку.

Кругляков зневажливо поглянув на стареньку та промовив:

- Навряд ви мені зможете щось порадити, адже у вас у самої лише рубль в кишені. Та я сьогодні у доброму настрої, тому продам вам цей замок за такі «копійки».

- Дякую. Візьміть, будь ласка, - стара простягнула на долоні гроші та додала, - однак знайте, що це не звичайна монета. У будь-яку мить ви зможете перетворити її на талісман, який буде притягувати достаток та багатство.

- Я не вірю в усіляку там магію чи чаклунство, тому вважайте, що я сьогодні проявив до вас милосердя, - із посмішкою відповів чоловік.

- Послухай мене! - Бабуся смикнула за рукав купця та, уважно дивлячись  йому в очі, пошепки промовила, - цю монету, як тільки захочеш, ти зможеш перетворити на зачаровану - на інклюз, який має надприродні властивості притягувати інші гроші та збагачувати свого господаря. А сам ти станеш інклюзником, тобто володарем зачарованої монети, яка, де б ти не розрахувався, усе одно буде повертатися до тебе. Ти зможеш видавати її коли завгодно, кому завгодно, і скільки завгодно разів. Та запам’ятай, інклюз не даватиме спокою твоєму родові по сьоме коліно...