Неочікувана пропозиція

Рон сидів на дивані, нервово обертаючи подушку в руках. Його погляд був спрямований на Елен, яка, відвернувшись від нього, дивилася у вікно, немов намагаючись знайти відповідь у далечині. Він відчував, як кожна хвилина тягнеться, а мовчання між ними все більше здавлює.

— Елен, ну поїхали з нами! Це буде круто: гори, сніг, лижі… Та й відпочити разом — чудова ідея!

Елен зітхнула, злегка торкнулася підвіконня, не повертаючи голови. Її голос був тихим, але впертим.

— Ти ж знаєш, я повинна бути вдома на канікулах.

— Але твої батьки зможуть і без тебе, правда? Я впевнений, це буде чудово! Давно ж ми не проводили час удвох.

Елен повільно повернулася до нього, її очі м'яко, але з сумом зустріли його погляд.

— Рон, я б дуже хотіла, але… Мама образиться, а Кейт залишиться сама.

— Кейт вже не дитина, їй 20 років! Вона не потребує твого постійного нагляду. До того ж, ми й так багато часу з нею проводимо. Тобі не здається, що це твій шанс подумати трішки про себе?

Елен затихла, її погляд став розгубленим, але впертість у голосі не зникла.

— Вона моя кузина. Я не можу її залишити зараз. Їй важко, і я повинна бути поряд.

— Важко? Їй завжди важко. І ти ж знаєш, що нічого страшного не станеться, якщо цього разу вона побуде з твоїми батьками. А ми зможемо насолодитися відпочинком.

Елен знову відвернулася, але цього разу її руки стиснулися в кулаки.

— Я б хотіла поїхати, але… Я не можу Кейт залишити саму. Я не хочу, щоб вона відчувала себе самотньою.

Рон важко зітхнув, обережно піднімаючи голос.

• Давай тоді візьмемо її із собою

Елен заперечливо підняла брови.

— Як ти собі це уявляєш? Ти не бачиш, що відбувається між ними?

Рон намагаючись виглядати серйозно.

— Можливо поїздка в гори покращить їхнє спілкування і допоможе вирішити конфлікт між ними. Просто чому б не дати шанс всім нам провести час разом? Я впевнений, Кейт добре проведе час, і ми з тобою зможемо побути наодинці.

Елен не могла приховати болю в голосі.

— Ти не розумієш… Після того року, після тієї вечірки… Кейт вже почала уникати місць, де є Йєн. І я не хочу, щоб вона знову страждала.

— Пройшов вже рік! Всі вже забули, вона не буде все життя уникати його. Йєн давно забув. Чому б не спробувати?

Елен повернулася до нього, її обличчя було серйозним.

— І ти справді вважаєш, що Йєн буде в захваті від того, що Кейт поїде з нами?

— Думаю, йому взагалі все одно, — Рон покрутив головою. — Давай так: я запитаю Йєна, чи не буде він проти, а потім переконаю Кейт. А ти поговори з батьками.

Елен дивилася на нього, її серце важко билося. В її очах з’явилася іскорка надії.

— Добре. Давай спробуємо. Але якщо щось піде не так, ми все залишимо.

Рон нахилився і посміхнувся, намагаючись виглядати впевнено.

— Обіцяю, все буде добре.

Рон повільно підійшов до Елен.  Він мовчки обійняв її зі спини, притискаючи ближче до себе. Її тіло здригнулося від несподіваного дотику, але за мить вона розслабилася в його обіймах, довірившись знайомому теплу. Елен обернулася до нього, їхні погляди зустрілися. В її очах він побачив те, що шукали його серце й душа — розуміння, підтримку та любов, яка завжди була між ними. Не кажучи ні слова, він нахилився і ніжно поцілував її.

Наступного дня Рон, вже без такого ентузіазму, вирішив поговорити з Йєном. Це буде важче, ніж він уявляв, і його сумніви все більше опановували. Рон і Йєн дружили з дитинства — разом ходили в одну школу, разом грали в команді, а потім вступили в один коледж. Саме там Рон і познайомився з Елен.

Але якби йому хтось сказав тоді, що ця зустріч стане таким важливим моментом у його житті, він би не повірив. Та й навіть зараз, коли все здавалося таким чудовим між ним і Елен, Рон не міг позбутися відчуття, що все це є одночасно і даром, і випробуванням.

У пам'яті його знову сплив той випадок, коли, будучи сильно п'яним після вечірки, він опинився в чужій кімнаті в жіночому гуртожитку. Він не пам'ятав, як туди потрапив. Його друзі вирішили пожартувати, і, поки він не міг орієнтуватися в ситуації, його віднесли в кімнату і поклали спати.

Коли Рон прокинувся, то побачив над собою незнайому дівчину з серйозним виразом обличчя, яка кричала на нього, погрожуючи викликати поліцію. Він був вражений і абсолютно не розумів, де знаходиться і чому ця дівчина виглядала так обуреною. В голові панувала темрява, а єдине, чого йому справді хотілося, — це знову заснути.

Але замість того, щоб викликати поліцію, вона поклала йому ковдру і сказала: «Поки що спи, завтра розберемося». Рон жартує з цього моменту і каже, що Елен закохалася в нього з першого погляду, саме тому і не викликала поліцію.