Розділ 1

 — Мам, ну невже моя присутність така обов'язкова? — Видихаю в слухавку з самим нещасним виглядом. — Соля тягне свого нареченого знайомитися з вами. Ви батьки, ви й зустрічайте майбутнього зятя із хлібом-сіллю.

— Устино! Це навіть не обговорюється! — О, якщо мама назвала мене повним ім'ям, ніяка відмазка не прокотить. — Ми маємо показати наскільки наша родина дружна та гостинна, щоб у її нареченого склалися найкращі враження. Заради сестри ти приїдеш! — карбує наказним тоном.

Відхиляю виклик і приземляюся на найближчу в парку лавочку.

Заради сестри… Все завжди оберталося і обертається біля моєї старшої сестри Соломії, немов батьки зробили на неї ставку і тепер зі шкіри геть лізуть, щоб ця ставка спрацювала. Тому що Соля виграла у генетичній лотереї, вона у нас красуня-розумниця, вміє стильно одягатися, виглядати дорого та ходити, як королева. У неї відмінний смак ... і на чоловіків, як виявилося, також.

Мені б радіти за сестру по-доброму… ось тільки я вже знайома з її нареченим. І не просто знайома — я була нестямно в нього закохана. А він не надав цьому значення, посміявся з юної дурепи. Досі згоряю від сорому, як згадаю свої приниження. Тому мені легше лягти в калюжу, ніж їхати додому і червоніти, потупивши погляд, сподіваючись, що він мене не згадає, не впізнає. По-перше, тому що, напевно, Аскольд Войцеховський змінював дівчат, як рукавички і в такій кількості моє обличчя давно стерлося. А по-друге, за ці сім років я сильно змінилася. Вже не те плоске дівчисько з куцим хвостиком та нездійсненними наївними ілюзіями. Тепер я впевнена у собі молода жінка, яка впритул зайнята своєю кар'єрою, незалежна, яка знає собі ціну… Боже, кого я обманюю?! Варто було мамі підняти голос — і в мені стрепенулася слухняна Устя, яку тато по блату влаштував після універу до «Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів» одним із помічників міністра. Тому самостійна та незалежна я поки що умовно. І на фоні моєї сестри Соломії я, як і раніше, залишаюся сірою мишкою.

Соля гордість наших батьків, золота медалістка, брала участь у конкурсі «Міс Україна», навчалася в Англії, тепер працює ведучою вранішніх новин на телебаченні, перебираючи кавалерами. І оскільки моя сестра марнославна, їй подавай нареченого тільки з високим статусом і, безумовно, дуже багатого. А приваблива зовнішність Аса йде бонусом.

Ас… подумки я звикла називати його Асом, він не просто симпатичний — він убивчо-харизматичний. Де б він не з'являвся — миттю привертає до себе увагу наче безжальним магнітом. Кажуть, його характер став таким самим жорстким, як і в його покійного батька, мільярдера Адама Войцеховського. Значить, він також дуже змінився за ці роки.

Може сказати, що я пробила колесо і не доїхати? Чи спеціально легенько врізатись у дерево? Так і бути пожертвую машиною аби пропустити цю «сімейну ідилію». Уявляю вираз обличчя моєї мами — і мої нутрощі скручує вузлом. Ні, не поїхати не варіант, вони мені з Солею ще десять років дорікатимуть, а потім ще двадцять дутимуть губи. Рано чи пізно мені все одно доведеться зіткнутися з Аскольдом віч-на-віч, якщо він все-таки стане частиною нашої родини.

Як там любить повторювати моя люба подруга Мирослава: «у кожній сірій мишці чекає свого часу справжня жінка». Що ж, настав час цю справжню жінку випустити на сцену.

Я точно не повинна нервуватись через цього владного, категоричного і надто самовпевненого в собі крутелика. Навпаки, це я маю йому показати, що геть його не пам'ятаю. Що не пам'ятаю тих образливих слів, які він мені тоді сказав, що він був просто коротким, нічого не значущим епізодом у моєму житті.

Так і зроблю, візьму себе в руки і покажу йому свою справжню жінку, яка теж навчилася дивитись на чоловіків байдужим поглядом. Я дійсно тепер дуже прискіпливо ставлюся до хлопців, тому що досі боюся, що мені трапиться якийсь гад, який плюне мені в серце, як це свого часу зробив Ас.

Аутотренінг ніби допоміг, сідаю за кермо і через сорок хвилин я на місці. Дім… милий дім, з якого я так мріяла втекти, вирватися з-під батьківського контролю. Тому навіть на літні канікули, навчаючись в універі, приїжджала нечасто. Шукала будь-який підробіток аби не слухати цілими днями «яка Соля розумничка». Мама ніколи не приховувала, що Соля її улюблениця, а я в них вийшла випадково. І з цих причин особливої близькості у нас із сестрою так і не виникло. У дитинстві я навіть із принципу не хотіла доношувати за нею речі, бунтувала, але у результаті мама завжди знаходила спосіб, як мене змусити.

— Ох, Устя, що в тебе вічно на голові, тебе ніби кішка смоктала. Скільки разів вже тобі повторювала, що треба змінити зачіску, — мама знову зустрічає мене з нотаціями, які я терплю, підтиснувши губи. — Ти обертаєшся в таких колах, що ти просто зобов’язана бути розкішною та доглянутою. Попроси поради у Соломії, сестра тобі не відмовить.

— Мамо, нормальний у мене вигляд. Мене все влаштовує. Я хочу, щоб на роботі мене сприймали як професіонала, а не як ляльку, — стримуюсь, хоча хочеться відповісти різко.

— Переодягатимешся? — Мама, яка виглядає так, ніби вона зібралася зустрічати заморського принца, піднявши брову, окидає мене скептичним поглядом. Мої сині джинси і рожева футболка їй явно не до душі.

— Ні, не бачу сенсу чепуритися, не мене ж заміж видають, — знизую плечима. — А що у нас сьогодні на вечерю? Я зголодніла.

— Здається, вони під'їхали! — Прислухавшись до звуків, мама змінилася в обличчі. — Іди, поклич батька, нехай спускається.

Але тато вже й сам біжить зустрічати дорогих гостей, кивнувши мені на ходу. Нервує, дуже вже хочеться їм мати такого зятя, адже тоді батькова компанія отримає додаткові інвестиції. Соля старається не тільки заради себе, а й заради сім'ї, заради звання «найкращої дочки».

Виходимо на ґанок, ледве стримуюсь, щоб не спитати з сарказмом щодо червоної доріжки, чому її не постелили. Спостерігаю, як чоловік, який колись був хлопцем моєї мрії, галантно допомагає моїй сестрі вийти з машини, як він їй усміхається — і моє серце при цьому ніби хтось штрикає іржавим цвяхом. Він справді змінився, змужнів, набув світського лоску та незаперечного шарму сильного і самодостатнього чоловіка. Тільки колір очей залишився тим самим, темно-бірюзовим, штормовим.