Розділ 31. Завтра великий день

Ставок у саду Хмарного палацу

Я стояла, наче громом уражена: імператор освідчився мені! Але тільки радості я особливо не відчувала. Може, виною тому було поспішне рішення Його Величності, або самі обставини цього поспіху. А можливо, й інший чоловік. Але в цьому я навіть собі боялася зізнатися.
І що мені тепер робити? Потрібно якось спробувати відтягнути час із рішенням:
- Ваша Величність… Іларій. Тобі не здається, що весілля – це надто швидко? Адже ми вирішили придивитися один до одного, навчитися розуміти. Навіщо так поспішати?
- Христина. До чого ці притирання, якщо ми матимемо вічність попереду? Зрозумій, я хочу захистити тебе. Адже ми любимо одне одного. Я бачив це під час наших поцілунків, вони не можуть брехати.
Я не знала, що відповісти правителю. Але одне мені відомо точно – я не хочу заміж за цього чоловіка. Зараз я зрозуміла це. Мої почуття... вони зникли. Не знаю що саме їх занапастило, але тепер їх просто не було. І навіть усі найніжніші слова, найгарячіші обійми та найвідвертіші розмови не відродять у мені колишню любов. Я вже бачила, як помирало моє кохання. А воно не фенікс, на жаль, і не може відродитись. Тому я зібралася з духом і відповіла імператору:
– Ні. Моя відповідь - ні. Я не вийду за вас, Ваша Величність. Ні зараз, ні трохи згодом. Тепер я виразно розумію, що моя любов до вас померла. Вибачте, я не можу відповісти вам взаємністю. - Чоловік смикнувся, наче від удару батогом.

Моя відповідь виявилася шокуючою. Думаю, монарх не очікував від мене таких слів. Хоча, він швидко взяв себе в руки і промовив:
- Завтра на світанку ти станеш моєю дружиною. Хочеш ти цього чи ні. Мені ніколи грати в образу, Христино. Завтра на світанку. Будь готова. А зараз іди і трохи поспи. Служниці прийдуть до тебе допомогти зібратися до обряду за дві години до сходу сонця, – після цих слів Іларій просто зник у іскрах порталу.
А я ошелешено застигла, не знаючи, що ж мені робити. Бігти? Але як? І куди? Я зневірилася. І, як на зло, радника не було в замку. Він би мені допоміг, я певна. Як же мені тоді вчинити?
Я повернулася в свою кімнату, набрала повну ванну води і занурилася в неї з головою, намагаючись заспокоїтися і відшукати вихід із ситуації.

Кабінет імператора

Я вийшов із порталу у своєму кабінеті. Злість клекотіла в мені. Що? Вона розлюбила? Не може бути! Чортова дівка! Та я заради неї готовий пожертвувати миром з ельфами, а вона...
Стоп… Мені треба заспокоїтись. Так чи інакше, але на світанку вона стане моєю дружиною. Тепер головне підготувати все до обряду та приховати це від ельфів.

Мені необхідно розслабитись, і контрастний душ допоможе мені в цьому. Який же я злий!
Після водних процедур легше не стало. Мене било нервове тремтіння, а слова Христини боляче вдарили не тільки по самолюбству, а й по моїх почуттях. "Ні. Моя відповідь - ні". Чому, Христино?

З такими важкими думками я попрямував до храму, адже варто було попередити головного служителя про церемонію на світанку. А ще треба зробити так, щоби про це ніхто не дізнався. Нас повінчають у повній тиші. Можливо, за ніч Христина заспокоїться та зрозуміє, що швидке весілля – це найкращий варіант. Я врятую її від зазіхання ельфів і разом ми з усім впораємося. Я впевнений в цьому.
На церемонію вирушимо вдвох. Хоча, мабуть, треба прихопити когось із особистої варти. Вони охоронятимуть вхід до храму. Свою служницю Катрін я вже попередив, саме вона і підготує сукню для Христини. Прикрас церемонія ніяких не передбачала. Все ж таки добре, що Катрін побачила, як радник перед відправкою на Західні землі заходив до Христини з книгами. Я спершу розлютився на віддану помічницю за те, що вона викрала книги і записку, але потім зрозумів, що вона вчинила правильно.

Завтра - великий день. Повінчаємося ми звичайно таємно, зате потім влаштуємо справжнє святкування. Все ж таки не кожне століття імператор драконів одружується! Вже завтра.

Західні землі. Радник

- За годину ми виступаємо. Ви всі ще можете передумати, я даю вам останній шанс, – мої руки злегка тремтіли. Лише година часу відділяла нас від кривавого побоїща. А що воно буде кривавим, я не сумнівався. Ми вперше проходитимемо кордон.
- Пане, ми довіряємо вам і готові йти за вами до останнього, – усі чоловіки у наметі схилили свої голови. Я не любив цього, адже так схиляються перед імператором, а не перед його радником.
- Я вдячний вам усім. Хай буде з нами сила Великого дракона. - Останні приготування і в дорогу.

Десь у Хмарному замку

- Ти впевнений, що вони готують церемонію?
- Так, мої люди шпигували у храмі, коли імператор спілкувався з головним служителем. Завтра на світанку він планує повінчатися з дріадою.
- Добре. Іди, мені треба подумати. За годину до світанку збери кілька довірених воїнів. Будьте готові померти за нашу мету.

- Так пане. Буде зроблено, – слуга знову безшумно пішов, а намісник залишився сам у кабінеті, виділеному йому імператором для роботи.
«Весілля. Все ж таки він вирішив відмовитися від угоди. Ну що ж, побачимо. Можливо, це буде вигідно мені».