Розділ 6.2.

Обід я попросила подати мені до кімнати, та й то ледь до нього доторкнулася. Я була настільки захоплена танцем, що мені не хотілося відриватися від навчання, бажаючи хоча б трохи вдосконалити свої скромні вміння. Але я навіть приблизно не знала мелодію імператорського вальсу, і тому сподівалася, що він не тільки по рухах схожий на земний, а й за ритмом і швидкістю. Мені залишалося тільки відточувати самі рухи та вивчавати їхню послідовність. А ось канженге залишався для мене темним коником, адже я зовсім нічого не знала про нього. Розуміла, що то танець пристрасті, танець вогню, чуттєвості. Здається, мої думки знову спливли до зеленоокого красеня. «Ой у вишневому садку там соловейко щебетав...», як у однойменній пісні, народженій на Землі.

А щойно прийшов час вечірнього уроку, то я вже так знемагала, що смикалася від кожного шуму за дверима. Коли радник постукав у двері, я навіть за ручку трималася кілька хвилин. І одразу після стуку потягла її на себе. Чоловік, який нічого не підозрював про це, штовхав двері від себе, але вони з легкістю піддалися під натиском двох рук, і Велетень просто провалився вперед прямо на мене. Я ж намагалася відступити і ледь не звалилася на підлогу, але спритні руки вчителя підхопили мене, і навіть зробили поворот мого тіла так, що я притиснула спиною до грудей радника. Здається, я розгубилася: серце мало не вистрибувало з грудей, а Ельдар коротко посміхнувся і промовив:

- Так не терпиться потанцювати? Ну що ви, леді, не варто через це падати до моїх ніг, - від такого нахабства я трохи очманіла, але швидко прийшла до тями. Щось занадто часто радник почав сміятися з мене. Ох, не до добра це…
Тому взяла себе в руки і, виплутавшись із захоплення чоловіка, розвернулася і гнівно на нього подивилася. Це все, на що мене вистачило поряд із Велетнем. Після цього ми беззвучно попрямували до вітальні. Там чоловік дістав якийсь кристал, провів над ним рукою і шепнув лише кілька слів, після чого з нього полилася дивовижна музика.

– Зверніть увагу, це мелодія імператорського вальсу. Хотів би вам розповісти трохи його історію. Десь півтори тисячі років тому, коли дідусь нинішнього імператора був лише спадкоємцем, йому підбирали пару. На відбір прибули всі найродовіші леді не лише Хмарної імперії, а й інших королівств. Але жодна з дівчат не справила враження на гордовитого принца. А за законом жодна пара не могла почати танцювати, перш ніж спадкоємець не станцює зі своєю обраницею. Так усі й юрмилися біля стін бального залу, а зарозумілий молодик розважався в компанії друзів. І от коли музиканти зважилися на імпровізацію – заграли тоді ще невідому, але таку ніжну мелодію, що одна молода леді не витримала і почала пританцьовувати на місці, перекочуючись із носочків на п'яти і назад. Аж раптом вона просто не втрималася, і почала завалюватися, заплутавшись у своїй підступній сукні. Але на її щастя поряд проходив спадкоємець, і йому вдалося впіймати дівчину, рятуючи від ганебного падіння. Ось тільки допомогу свою юнак супроводжував словами, які я вам казав лише кілька хвилин тому: «Так не терпиться потанцювати? Ну, що ви, леді, не варто через це падати до моїх ніг». Після чого він все ж таки посміхнувся і запросив молодицю на танець. Вони кружляли по залі, все більше захоплюючись мелодією та один одним. До кінця танцю молодий чоловік вже не випускав дівчину зі своїх обіймів. Незабаром вони одружилися, а трохи згодом стали імператором та імператрицею. Це були дідусь та бабуся імператора Іларія. З того часу цей танець і назвали імператорським вальсом. Зазвичай ним відкривають бал. І першим завжди танцює імператор зі своєю обраницею. Тому на нього багато хто покладає великі надії. Зараз імператор починає цей танець, як і раніше, але інші пари також можуть приєднатися. Найчастіше запрошення на нього означає пропозицію руки та серця чоловіка своїй коханій дівчині.
Поки радник розповідав мені історію, я малювала це все у своїй голові. Переді мною постала гарна та романтична картинка. І мені дуже хотілося взяти участь у цій казці. Можливо, у майбутньому і для мене прозвучить ця «пропозиція» в акордах імператорського вальсу.
Я настільки захопилася своїми роздумами, що не одразу помітила, як радник замовк. А коли я це усвідомила, чоловік уже декілька хвилин просто стояв і дивився на мене, тому я прочистила горло і висловила свою думку:

- Яка неймовірна історія, та чудова традиція. Я просто повинна навчитися цьому танцю.

- Цим ми зараз і займемося. Сподіваюся ви трохи ознайомилися з порядком рухів у танці? - Я ствердно кивнула, і Ельдар продовжив: - Тоді приступимо до практики. Постараємось ваші знання вплести у музику.
З цими словами Велетень підійшов до мене і подав руку. Я трохи повагалася, зробила реверанс і вклала свою долоню в руку радника.  Потім зазвучала мелодія, і ми зробили кілька перших рухів. І хто сказав, що це буде легко? Будуть помилки. Але як кажуть досвічені люди: "Я не чарівник, я тільки вчуся".