Розділ 6. У танці народжується істина

Ніч видалася у мене продуктивною: я змогла розібратися із заданими мені розділами «Етікету», і лише останні два параграфи третьої глави все ніяк не вкладалися в моїй головушці.
Промучившись близько години, я вирішила все ж таки спробувати розібрати цю частину з радником, а поки самій приступити до четвертого розділу. І о диво! Назва його звучала так: «Основні постаті танців: імператорський вальс та канженге». А нижче йшли картинки, що зображували пару, яка танцює, а далі йшов детальний опис двох танців. Імператорський вальс, здається, особливо не відрізнявся від нашого, але це не означало, що я вміла його танцювати. Ну от не було в мене практики, від слова "зовсім". І це біда. А ось канженге, судячи з опису, – це щось на кшталт танго. Але більш чарівне та близьке. Як би мені хотілося навчитися його танцювати з імператором. Він мабуть бездоганно танцює, а от я і в цьому повна бездарність. Ну ось знову занепадаючі думки, за ними мене й застав радник. Уважно подивившись у мої очі, чоловік поставив мені дивне запитання:

- І що встигло стрястися за день моєї відсутності? «Норми етикету» прогризли дірку у вашому мішечку веселощів, Христино? Чи третій розділ викликав у вас нетравлення?

Це що зараз було? Іронія? Радник… цей Велетень вміє жартувати? Я не знайшла що відповісти і запропонувала перейти до уроку, на що Ельдар хмикнув, але все ж таки і попрямував до вітальні, залишивши мене битися у здогадах. Треба ж він хмикнув, у нього ще й емоції бувають?

Як не дивно, але за допомогою радника я швидко розібралася з третім розділом, і вже подумки потирала руки, вигадуючи причини для того, щоб запропонувати зайнятися наступним розділом «Етікету». Але сьогодні явно небеса були моїми прихильниками, бо радник вирішив мене здивувати і заговорив першим:

- Наступний розділ присвячений танцям та деяким нормам поведінки партнерів у них. Там все у найдрібніших подробицях описано. Думаю, у вас не буде з цим проблем.

- Я не вмію танцювати! Ви мені допоможете? - Випалила на одному подиху і заплющила очі, боячись подивитися на Велетня, адже мене лякала його відмова.

І от вже через хвилину тиші я все ж таки ризикнула розплющити очі, і вони відразу мало не вивалилися з орбіт: цей неможливий чоловік сміявся! Так-так, саме сміявся, навіть його серйозні очі були трохи примружені, і в них хлюпалися смішинки. Я уважно придивилась і побачила яскраві іскри в темних очах радника. Оце такої!

Відсміявшись, Ельдар заговорив:

- Ну, як же так? А що ж я бачив учора вранці? Ви ж танцювали, немов молоденька кізочка! - От не зараза, га? І що йому відповіси? Я просто оніміла від такого порівняння. Вже не знаю, що радник побачив у моїх очах, але відразу ж посерйознішав і промовив:

-Я допоможу вам. Сьогодні ввечері ми будемо вчитися танцювати, - і втік, не дочекавшись моєї відповіді.

А я лише встигла шепнути йому «Спасибі», дивлячись на широчену спину чоловіка. І знову він підтримує мене.

Повернувшись до своєї кімнати, відкрила сторінку з картинками та спробувала відтворити фігури танцю, замальовані на сторінках книги. Потім я перечитувала текст, намагаючись перенести його у свої рухи. Виходило так собі, якщо чесно, але ввечері в мене буде вчитель. Вже не знаю який радник у танцях, але все ж таки він обіцяв допомогти. А я йому, як учителю, довіряю на всі сто відсотків!