Втеча не за планом

Христя була шокована, вбити відому пані? Перше що їй прийшло на думку це «хто?» і «за що?» але вона розуміла, що перед неї сестра тієї дівчини і знатна дама, і вона нізащо не запитає таке, тому всупереч хвилюванню вона вже й відповіла

— Панно, мені дуже шкода.. вибачте, я не знала..

— Нічого, ти ж не знала

Тим же привітним голосом сказала пані, але за декілька секунд вона сумно зітхнула

— Вже.. 3 роки пройшло.. а він її не може забути, здається в кожній жінці бачить Марину.. нам її не вистачає..

Христина була жахливо засмучена, вона бачила, що Лідія дуже щира і добра пані, і аж ніяк не хотіла її засмутити, а вибачившись вона ускладнила ситуацію ще сильніше, не знаючи що сказати Христя просто опустила голову, та за мить пані повернулась до неї і промовила

— Та давай не про сумне? Ти у нас дівчина гарна, гадаю він полюбить тебе, а ти його. То ж, пішли 

Лідія підійшла до пана разом з Христею ближче намагаючись сконцентрувати його увагу на дівчині 

— Пане Черницький! 

Пан Петро різко підняв голову наче вперше побачив Лідію

— А так ось я.. що.. що таке?

— Це твоя майбутня дружина, ти взагалі не бажаєш з нею познайомитись

— Ні! Вийдіть всі! Всі геть!

— Петро! Це взагалі-то твоя наречена!

— Моя наречена Марина! І ніхто більше!

Пан Петро відвернувся геть не дивлячись ні на кого, пані була трохи засмучена, але сама Христя аж ніяк, вона й сама не бажала знайомитись з паном, до того бачила, що у нього не все добре зі здоров'ям і він вже довго марить покійною Дорошенко. Але ситуації це не змінить, що б не сталося пані Наталі видасть Христину за нього заміж, та хоч скаже що це і є Марина, але видасть. За декілька хвиль Лідія все ж таки вмовила пана познайомитись з майбутньою дружиною, хоч ні він, ні вона, раді не були, все пройшло швидко. І ось вже Лідія виходить з Христиною з кімнати, пані їй щось розповідає, але Христина була засмучена, тому не зовсім слухала, але аби не отримати по шапці, просто мовчки кивала, не подаючи виду. Христя відвела пані до її кімнати, а сама пішла до Марти, аби допомогти їй з пранням

— Марто? Ти тут?

— Та тут я! Шо таке? З жонихом вже познайомилась ото, чи нє?

— Познайомилась..

Сумно відповіла Христина, спершись ліктем об двері кімнати 

— А чо сумна така? Не сподобався?

— Та ні.. наче нормальний, але..

— А! Ти через Марину Дорошенко?

— Це теж так.. кажуть він кохав її дуже, а вона загинула

— Та не просто загинула! Вбили ж її! Кажуть це взагалі він зробив!

— Він? Він же наче кохав її..

Христина була дуже здивована, адже вперше чує таку версію 

— А я тобі про шо! Але ж кохав тільки він, кажуть Марина не любила його! 

— Ого..

— Ага, вона ж заміжня була, може тому і вбив, що вона його не кохала! А тепер з розуму сходе!

— Кажи тихіше, ти все-таки про поважного пана зараз кажеш, а то ще почують.. нам непереливки будуть..

— Я то тихіше буду, але ж цікаво, що насправді з панною сталося

Пройшло ще декілька днів, все було так само й рухалося по тій же течії. Марта щодня вставала раніше, будячи всіх своїм невгамовним суржиком, Орина та Соломія так само допікали служницям, а Христя готувалась до сватання.. за цей час, кріпачка «подружилася» з Лідією Дорошенко, панна добре ставилася до дівчини, й за маленький час вони зблизились. Лідія стала для Христини неначе подругою й не змушувала дівчину їй прислужувати, а навпаки іноді навіть їй допомагала й завжди могла її підтримати у разі чого. Але Христина не наважувалась сказати панні про те, наскільки вона не хоче заміж, дівчина вирішила, що буде це тримати у собі, але ліпше їй від цього не ставало, і вже не стане. До того ж Христя знала, що Наталі ніколи не змінить свого рішення, адже якщо вона так вирішила, то так і буде, що б це не було.

За день до сватання Христина вирішила втекти з маєтку, не назавжди звичайно, вона хотіла подихати свіжим повітрям та просто розслабитись на природі. Біля маєтку був чарівний сад, але Христина була не просто кріпачкою, а особистою служницею панни, тому якщо її і відпустили б, то лише з охороною, і то наврядчи. Тому дівчина вирішила діяти рішуче і швидко, сподіваючись, що її ніхто не впіймає. Христині вдається непомітно вийти з маєтку, та залишається інша проблема, перелізти через височенний забор. Дівчині майже вдається це зробити попри складність, вона залазить на дерево неподалік від забору, й спустившись на найнижчу гілку намагається зістрибнути, і ось вже Христина нарешті торкається черевиком до забору й швидко зістрибує на землю не обертаючись, але за мить вона чує звінкий голос, що лунав з-за паркану, той голос був доволі здивований

— Христино?