Глава 8

- Чому ж? - посміхнувся він. - Моїй суті так само бракує фізичного задоволення. Відносинами я ні з ким не пов'язаний, тому легко можу знайти собі подружку, а може бути навіть і не одну. Їх у місті повно!

- Ну ти й тварюка! ... Який же ти ... Вліз в тіло, а тепер ще й правила свої встановлюєш?! - ще трохи і я б захлинулась від свого обурення.

- Безчесний, підступний, але в ченці я теж не записувався. Я всього лише змусив тебе замислитися. Як же мені бути, моя мила Шарлотто? - іронічно, з легкою зарозумілістю вимовив Артур, піднімаючи ідеально окреслені брови Баса.

- Що ти хочеш від мене почути? - рипнули я зубами, зі свистом втягнувши повітря, охолоджене присутністю у кімнаті загадкових тіней.

- Ти повинна зробити вибір, щоб надалі ми могли уникнути непорозумінь та конфліктів, - його владний тон, немов ложка в котлі моєї ненависті до нього. - Їх два. Перший - ти не будеш проти, якщо іноді тіло твого коханого хлопця буде займатися любов'ю з іншими жінками. Другий - ти не будеш заперечувати, якщо свої бажання я буду задовольняти з тобою.

- Мені потрібен час, щоб подумати, - мені ледь вистачило сили, щоб, вимовити це стримано. - До наступного твого повернення.

- Добре. Подумай, - слідом за ним з кімнати вислизнули й тіні.

Поклавши на долоню капсулу, я довго на неї дивилася, перш ніж зважитися її проковтнути. У мене не було іншого вибору. Артур сам загнав мене у глухий кут. Я несамовито хотіла звільнитися від нього, і звільнити від нього мого Баса.

Реакція дала про себе знати вранці. Різко. Це не могло бути збігом. Сильний біль у правому боці, просто пекельні різі, нудота і температура.

Ось таку мене й побачив Бас - стогнучу і скручену посеред зім'ятої постілі. Первинний огляд та опитування тут же привів Корвінів до єдиної думки – апендицит! І як вердикт - терміново вести до лікарні!

- Ні, не потрібно ніяких лікарів, - мало не втрачаючи свідомість від болю, похникала я. - Я трошки полежу і все само пройде!

- З глузду з'їхала, а якщо він лопне? Чарлі, лікарня і ніяких заперечень! Чим швидше - тим краще! - тон Баса, як завжди в таких випадках був категоричним.

А я вже була готова зізнатися йому в тому, що напередодні прийняла якусь підозрілу капсулу, аби він не віз мене ні в яку лікарню, але в останній момент змовчала.

У лікарні мене тут же повезли до операційної, з діагнозом гострий перитоніт. Останнє що я запам'ятала - це стривожене обличчя Баса.

   Прокинувшись, я зрозуміла, що лежу у великій світлій кімнаті, на величезному ліжку вікторіанського стилю і обстановка навколо була точно не лікарняна - дубові меблі, помпезні штори, ліплення на стелі. Обмацавши собі живіт, я не виявила там ніякого шраму, натомість мій шлунок забурчав від дикого голоду.

І немов почувши мої думки - до кімнати увійшла жінка прислуга, поважно несучи для мене піднос з їжею.

- Доброго ранку, міс, ваш сніданок. Ваш одяг у шафі. Пізніше, містер Гамільтон відповість на всі ваші запитання, - не даючи мені навіть можливості відкрити рота, вимовила послужлива служниця.

Ніби потрапила в минулу епоху.

Наївшись та одягнувшись, мені залишалося лише чекати загадкового містера Гамільтона.

Через деякий час двері й справді прочинилися, і в щілину просунулося зацікавлене дитяче личко. Це був маленький пустотливий хлопчисько, який рішуче пробрався до мене після п'ятихвилинного стеження.

- Ти хто такий? - не стримала я посмішку, аж надто потішний був хлопчина. - Як тебе звати?

- Денні, а ти? - відповів він, сівши поруч зі мною на стілець з зарозумілим виглядом.

- Мене звуть Чарлі. Ти від когось ховаєшся?

- Мого дядька звуть Чарлі, і я втік від місіс Броуді, вона навчає мене читати, а я хочу складати фігурки з паперу. Показати тобі як?

Після того, як він майстерно зробив мені кілька журавликів і кораблик, я не могла не поцікавитися скільки йому років.

- Чотири, але взимку мені буде п'ять. Тато говорить, що я здібний, але мрійливий. Хіба мріяти шкідливо?

- Ні що ти, мріяти це здорово! Я теж люблю мріяти. Це немов ходити в гості у чарівний світ. Заплющуючи очі, я уявляю двері і входжу. Але нехай це буде нашим маленьким секретом.

- Ах ось ти де! - різко відчинивши двері, на порозі застиг молодий чоловік, який підходив до мене тоді на цвинтарі. – Він вас тут не змучив, Шарлотто? Іди до няні, Денні, а нам із Шарлоттою потрібно обговорити важливі речі. Отже, - метнув він на мене погляд примружених зосереджених сірих очей. - Гадаю, питання дзижчать у твоїй голові шаленим роєм?

- Тоді, раз ви такий проникливий, може почнете вбивати моїх ос по черзі?

- Але спочатку поставлю питання. Шарлотто, ти прийняла нашу пропозицію, тому що цілком свідомо вирішила позбутися Володаря тіней?

- Так, я хочу звільнити Себастьяна від цього окупанта.

- Дуже добре, - з задоволеним виглядом він потер руки. - ... З чого б почати, враховуючи, що всі ці роки Даг дозволяв тобі перебувати в невіданні з приводу твоєї спадщини та нашого призначення, - містер Гамільтон сів навпроти мене, склавши пальці в замок. - Ти страж, Шарлотто, протилежна сторона їхньої пітьми. Якась сила наділила нас можливістю захищати звичайних людей, відбивати нападки відьмаків, ховатися від них і вистежувати нечисть. Наша роль в цьому світі підтримувати баланс. Артур Корвін був засуджений лицарями нашого ордена за безчинства, які суперечать законам життя. Його сила йде врозріз з усім сущим, він небезпечний, не тільки для простих смертних, але й для Білої варти. Скажу чесно, цей противник не має собі рівних серед мисливців. Кілька століть тому Артура спіймали лише завдяки його сліпій любові. Тому на цей раз так само необхідно вдатися до хитрощів. І для нас велика удача в тому, що він знаходиться в тілі твого коханця. Ти одна маєш можливість підібратися до нього впритул. До цього Корвіни не порушували закону сторін, у нас не назріло до них великих претензій, і сам Бас, як відьмак для нас не загроза. Поява Артура ускладнила ситуацію - він навчає своїх нащадків, з кожним днем вони стають небезпечнішими. Ми не можемо це ігнорувати. Наше втручання неминуче. Я так розумію, Бас занадто тобі близький, хоч наш орден і не схвалює подібних стосунків. Але з цим пізніше. У всякому разі, ти не хотіла б, щоб цей хлопець постраждав. А він постраждає, повір мені, якщо наш орден перегрупує свої сили, напавши на Корвінів з усіх флангів.