Розділ 1

Чоловік, в якого я безнадійно і до трепету душі закохана дав мені лише годину на роздуми. Ошелешив, вразив, увігнав у ступор своєю пропозицією, а тепер терпляче чекає в коридорі, поглядаючи на свій дорогий швейцарський годинник.

Мій янгол у модному пальті, про що ти зараз думаєш? Бо я щось ніяк не можу зібрати усі свої думки до купи. Нас поділяє якихось десять метрів, варто мені відчинити двері, спіймати попелястий погляд твоїх очей, сказати «так» чи «ні» і в будь-якому разі моє життя зміниться назавжди.

Мені здавалося, що я безстрашна, що я збіса сильна, бо в мої дев'ятнадцять життя вже мене потріпало по-всякому, але зараз мені найважче. Я боюся помилитися. Тому й не поспішаю.

Знову намотую кола ненависною лікарняною палатою і намагаюся уявити, що буде якщо я погоджуся вийти за тебе заміж і що буде... якщо відмовлюся і зроблю аборт.

У мене так багато до тебе питань, мені не вистачає інформації для ухвалення рішення, а час невблаганно біжить, безжально підштовхуючи мене до цього фатального «так» чи «ні».

 Ян запевняє, що зможе полюбити мою дитину як свою. А чи зможу я любити дитину від Рената Бігуса, пам'ятаючи про його віроломство та усю ту жахаючу підлість? Знаючи, які гени закладені в моїй малечі?

Я знаю Яна достатньо, щоб закохатися в нього по самісінькі вуха, для цього багато не треба. Шикарний, розумний, успішний, мужній, дбайливий. Але щоб вийти за нього — мені хотілося б знати про нього більше. Мені хотілося б, щоб у нас було трохи більше часу лише для нас двох, щоб навчитися довіряти, щоб навчитися будувати стосунки. Дикунці, задрипанці з передмістя досі важко повірити в те, що такий чоловік, як Ян, хоче зв'язати зі мною свою долю, кохати мене, дати мені дім та сім'ю. Може, я дійсно наївна, але точно не дурна, не засліплена своїми почуттями цілком і повністю. Мене бентежить один факт… З його слів я зрозуміла, що Ян згоден зі мною одружитися тільки якщо я погоджуся народити цю дитину. Тобто, якщо я позбудуся небажаної вагітності, я буду йому вже не потрібна? …Я маю це з'ясувати!

Тремтячими руками відчиняю двері без однієї секунди відміряного мені часу. Я справді мучилася у роздумах цілу годину, а Ян цілу годину терпляче підпирав стіну лікарняного коридору. Стоїть. Ще не пішов.

Зустрічаємося поглядами і цим зоровим мостом вже мчить той особливий струм наших почуттів, він поколює шкіру, прошиває хребет, пробуджуючи мурашок і змушуючи мліти кожну клітинку мого тіла. Кличу його очима, а коли Ян підходить ближче, видихаю своє питання поки не передумала:

— Без дитини я тобі не потрібна?

Відповідає не одразу. Спочатку підхоплює мене під сідниці, відриваючи від підлоги, заносить до палати, мабуть, щоб нам ніхто не заважав розмовляти, і не відпускає, продовжує тримати, притискаючи до себе. І, напевно, відчуває, як тремтить моє тіло. Але це приємне тремтіння, тому що від кожного його дотику мені капітально зносить дах. Завжди.

— З чого ти так вирішила, Варя? Ту частину, де я казав про те, що закоханий в тебе, ти якимось чином пропустила? Дівчинко, ти потрібна мені у будь-якому випадку. Просто я старший, я чоловік і бачу цю ситуацію трохи інакше. Не хочу, щоб ти зробила фатальну помилку. Що рухало тобою, коли ти вирішила зробити аборт?

— Страх, що ти зникнеш з мого життя, бо бачитимеш у цій дитині Рената. Як і я, до речі. Дитина буде вічним нагадуванням про те, що він зі мною зробив.

— Ні, — впевнено хитає головою. — Я бачитиму в малому тебе, твій сильний дух, твоє вміння любити і причину, чому я захотів бути з тобою. Цього для мене буде достатньо. Я не зникну, Варя. Я буду поряд. Завжди. Навіть якщо між нами проляжуть сотні кілометрів, як це сталося на тому тижні. Щодня подумки я повертався до тебе, згадуючи наш поцілунок. Бо це мало для мене значення!

— Поряд з тобою була гарна дівчина, яка, напевно, хоче за тебе заміж. І в тебе ще знайшовся час думати про мене? — Звісно, я переконала себе, що його фальшива наречена бомбезно-вродлива краля. Як виявилося, у моїх ревнощів дуже бурхлива фантазія.

— Уяви собі знайшовся, — спочатку посміхаються його сірі очі, в яких промчав вихор бісиків, потім усмішка чіпає його гарні губи. — Відкрию тобі один секрет, Варваро. Про мене. Я привчив себе ніколи не думати про секс на роботі. А це була робоча подорож. Вікторія просто відводила підозру татуся Бігуса і вона аж ніяк не цікавить мене, як коханка. Якісний секс завжди був для мене лише розрядкою після напруженого трудового тижня. Раніше такий секс я купував у жриць розпусти, назвемо їх так. Але… своєю появою в моєму житті, Варю, ти змінила абсолютно всі мої уявлення про секс, тому що мої уподобання міцно та чіпко прив'язалися саме до тебе. І про тебе я думаю, навіть займаючись справами. …Ти почервоніла? Серйозно?

— Це було надто відверто, — бурмочу, дуріючи від нашої близькості та несподіваної теми розмови. Мої руки лежать на його плечах і я ніяк не наважуся обійняти його за шию.

— Надто? — хмикає Ян, поворухнувши пальцями, нагадуючи мені, де саме знаходяться його руки.

— Я не знаю, як бути твоєю дружиною, — переходжу на шепіт, не відриваючи очей від його манливого погляду.

— Тільки ти й упораєшся, — відповідає так само тихо і від вібрації його голосу моє серце починає кружляти в якомусь дикому вальсі.

— Пропонуючи мені вийти за тебе, ти маєш на увазі і… ліжко? — тупість мого питання лише підкреслює моє хвилювання.

— Так, Варя. Я мав на увазі справжній шлюб, ділити разом прикрощі, радості і кохатися, — дихання Яна стає важким, погляд темніє. Таке враження чи то палата починає повільно крутитися, чи то збоїть закон гравітації.

— А якщо… я не хочу поспішати із… сексом? — таки міцно охоплюю його за шию. Не знаю, що зі мною відбувається, моя любов до нього дуже дивна, зі своїми прибабахами.

— Виходь за мене, і я почекаю стільки, скільки буде потрібно. А як щодо поцілунків? Я дуже й дуже скучив,  — шепоче він мені в губи, лоскочачи своїм подихом, зводячи з розуму нетерплячим поглядом. Хоче цілувати мене просто тут і зараз, обережно закидаючи мою праву ногу собі на стегно.