Розділ 23

 Варя

Мій янгол у модному пальті. На твоєму сильному плечі мені було напрочуд добре, навіть відчула себе трішечки щасливою, незважаючи на те, що зі мною сталося. Ти такий впевнений, стриманий, тактовний і сьогодні твої очі дивляться на мене інакше, в них стільки болю та жалю, але ти мене ними обіймаєш. Я дуже вдячна, що зараз ти поряд зі мною, але я не перестаю думати про те, що мені потрібно триматися подалі від Бігусів та всього, що з ними пов'язане. Отже і від тебе…

Ти такий гарний, не можу відвести очей від твого мужнього профілю, поки ти розмовляєш по телефону незнайомою мовою, говориш так легко, немов це твоя рідна мова. Мені так паршиво на душі, але дивлячись на тебе наче стає легше. …Так нечесно. Я навіть мріяти про тебе не можу.

— Варя, з чого ти вирішила, що я заручений? — Ян повторює запитання. — Це тобі той придурок таке зморозив?

У відповідь просто киваю, швидко витираючи сльози, не наважуючись підвести очі, бо в Яна надто проникливий погляд, іноді здається, що думки читає за які мені соромно.

— Так не піде. Подивися на мене. Це важливий момент, Варваро, — тон удавано спокійний. А ще ці владні нотки! Відчуваю, що чекає і я таки повертаю до нього голову. — Я схожий на людину, що зібралася одружуватися?

Ян припаркувався біля клініки, хвилину серйозно дивимось один на одного. Дивне питання. А мають бути якісь відмінності?

— Так… схожий. Тому що такі чоловіки, як ти, не бувають самотніми, — бурмочу, відчуваючи, як до обличчя приливає жар. Що я таке мелю? Зараз він почне уточнювати, що означає «такі чоловіки»? — Ренат сказав, що батько знайшов тобі дівчину і змушує одружитися, що це просто бізнес. Я ще тоді так здивувалася, бо ви не можете дозволити собі закохатися і бути з тим, з ким хочете.

— На відміну від Бігусів, я можу собі це дозволити, — заскреготів зубами Ян. — І я не та людина, яку можна одружити силою чи віддати наказ зверху. Жодними пряниками не змусиш. Ти багато чого про мене не знаєш, Варю, але я не заручений і в мене ніколи не було нареченої. А ось у Рената вона є. Він брехав і тепер ти розумієш, для чого він це робив. Ходімо. І не хвилюйся, добре?

Підтримує мене на сходах, відчиняє переді мною двері і схоже, що ця шляхетна галантність у нього в крові, бо рухи невимушені, на автоматизмі. Розмовляє з лікарями цієї приватної клініки і зі мною починають носитися, як з рідкісною квіткою. Огляди, ввічливі розпитування, аналізи та затишна кімната відпочинку, де нам запропонували чай, поки ми чекаємо на відповіді.

— Хочу дізнатися, чим саме він тебе накачав, — Ян підводиться з місця та особисто розливає ароматний чай по симпатичних чашках, задумливо поглядаючи на мене. — Ренат більше не простягне до тебе свої лапи, це я тобі обіцяю. Тобі не треба ховатися, Варю. Ховатися тепер має він.

— Що ти йому зробиш? — завмираю, коли Ян сідає поряд зі мною. Не на сусідній диванчик, а біля мене. І той факт, що він бачив мене зарюмсану та голу — робить наші стосунки якимись… дуже близькими. Плюс до всього він урятував мені життя. Між нами витає щось хвилююче, від чого захоплює подих і поколює кінчики пальців. Чи я собі це все вигадала, бо на мене досі діє та гидота?

Не поспішає відповідати на моє запитання. Можливо, вже й передумав карати Рената, як-не-як брати, хоч і не рідні, але все ж таки виросли разом. Нервуючи, випиваю чай у три великі ковтки. Ледве не вдавилася під його пильним поглядом. Якби я була фантазеркою — вже вигадала б, що я йому подобаюся. Але йому, напевно, мене просто шкода.

— Я заберу у Рената Бігуса щось дуже важливе для нього, — відповів, але не конкретно, не розумію цих натяків. І знову повисає пауза, збентежена з мого боку і споглядальна з його. Сидить і просто дивиться на мене.

— А ти часто обманював дівчат? — взяла й ляпнула, сподіваючись, що Ян розповість правду чи трохи більше про себе.

— Не в моїх правилах ображати жінок, Варваро. Я можу лякати їх своєю суворістю чи вимогливістю, але не обманювати. У мене є принципи, які я намагаюся не порушувати, щоб ніякий хаос не заважав мені йти до моєї мети. Але ж ти мене вже не боїшся? — Ідеальна чорна брова запитливо згинається, жорстка лінія чоловічих губ приховує натяк на усмішку, а сталевий погляд намагається дістатися моїх думок.

— Не боюся, — видихаю, наче стрибнула з парашутом, але він ще не розкрився. Це не страх, це щось інше.

Нашу розмову переривають. Яна запрошує до себе один лікар, мене інший. Жінка гінеколог, дуже уважна та тактовна. Все пояснила, заспокоїла. Пообіцяла, що неприємні відчуття незабаром минуть. Різонула слух фраза «грубий статевий партнер». Ні, він не просто грубий, це підступне чудовисько. …Тортом пригощав, говорив компліменти і що йому є діло до моїх братів, корчив із себе героя, щоб потім… зробити зі мною все, що йому заманеться. Добре, що тоді я нічого не відчувала.

Лікарі, звісно, розуміють, що зі мною сталося, за законом вони мають повідомити поліцію, але Ян змусив їх заплющити на це очі. Чи то щось сказав конкретне, бо Ян вміє, розмовляючи з людьми, тиснути на них своїм авторитетом, чи добряче заплатив. 

Тому що має намір розібратися з Ренатом особисто.

Мені байдуже, що він з ним зробить… чи не зробить, тільки б ніколи більше не бачити того виродка.

Модне пальто чекає на мене у фойє, біля виходу. Такий стильний, мужній та привабливий до запаморочення, але по очам бачу, що чомусь злиться. Киває на прощання медсестрі і… раптом бере мене за руку.

Мовчить. Навіть сівши в машину мовчить, красномовно граючи жовнами. Не витримую і торкаюся його щоки, хочу, щоб він припинив:

— Не нагнітай, це нервує. Просто поділися, що тобі сказав лікар.

— Сказав назву препарату, який тобі підмішав Ренат. Наслідків не повинно бути, лише кілька днів може боліти голова. Знаючи, його можна дістати у тих, хто штовхає колеса. Деякі козли, але здебільшого збоченці, полюбляють підсипати цю отруту дівчатам у клубах, додають у коктейль і… Мене розлютило інше. І ти маєш про це знати. Цей паскудник не охоронявся, — ловить мій ошелешений погляд. — І пігулку екстреної контрацепції зараз прийняти не можна через ту гидоту у тебе в крові.