12. Ти мене дражниш?

Добре, що в цей момент з протилежного входу на кухню розкутою ходою лева заходить Самір з чашкою в руці.

— А я вже хотів іти тебе будити. Ви вже познайомились? Доброго ранку, сонце, — підходить ближче і смачно цілує мене в губи в присутності своєї мами.

Я тут від попереднього шоку ще не встигла відійти, а на мене вже мчить лавина чергового збентеження. Мій безсовісно ідеальний чоловік з голим торсом, в одних лише домашніх штанях з низькою посадкою тискає мене на очах у моєї свекрухи.

Переживаю хоч би рушник не сповз, тримаю його обома руками, розгублено кліпаю, посміхаюся і вже майже готова продати душу за сирник та чашку кави.

— Сподіваюся, після твоїх переговорів у нас із Діночкою буде час познайомитись ближче, — тим часом каже його мама. — Мила, називай мене Танею, не люблю по батькові, все-таки ми свої. Саміре, ніжністю ситий не будеш, дай дівчині поснідати.

— Вибачте, що у такому вигляді. Думала, я в будинку залишилася сама, — прибалдівши від запаху коханого чоловіка, відриваю голову від його грудей.

— Залишу вас ненадовго самих, — тактовно усміхається Таня. Мама в нього вже немолода, але й старою її не назвеш, на вигляд приємна та все ще красива і доглянута. Кароока, темноволоса і судячи з її рухів, рівної постави та високо піднятої голові – у цієї жінки сильний характер.

— Дякую, мам! — кидає Самір і тягне мене до столу. Сідає сам та саджає мене собі на коліна. — Справді вирішила, що я залишу тебе саму в твій перший ранок у моєму домі? — посміхаючись, підтягує ближче до мене тарілку із сирниками. — Пам'ятаєш ту нашу вечерю в ресторані?

— Попереджаю, якщо ти збираєшся годувати мене своїми красивезними й збіса вмілими руками – я захочу бурхливих любощів, — я вже й так дихаю рвано, а серце і без кави тарабанить.

— Хм, я розраховую, що ти мене захочеш. Але тобі, блондиночко, доведеться потерпіти. І те, що тобі доведеться терпіти – заводить мене ще дужче, — провокувати й дражнити, як виявилось, він у нас майстер. — За годину сюди приїдуть турки. Переговори відбудуться у нас вдома. Я іноді практикую такий формат, коли мені дуже потрібно підписати угоду. І домашня атмосфера цьому неабияк сприяє. Тож у нас є час поснідати та причепуритися. І якщо марафет можна навести швиденько, то любов'ю краще поспіхом не займатися, треба зі смаком, з насолодою, тому доведеться відкласти. Згодна зі мною? Ти, до речі, будеш присутньою на переговорах. Хочу, щоб мої майбутні партнери бачили, що я людина сімейна та відповідальна. Мама тут з тієї ж причини. Турки поважають тих, що шанує свою матір.

— А я вже було подумала, що вона першого ж дня примчала оцінювати невістку. Навіть встигла злякатися, що вона порівнюватиме мене з Амалією. Адже зі слів Амалії твої батьки вже встигли її полюбити, — кляті ревнощі все одно вигулькнули, хоча я й не збиралася сьогодні згадувати його колишню коханку.

— Діно, все, що казала Амалія – суцільна брехня. Але моїй мамі справді не терпиться дізнатися ближче дівчину, котру покохав її син. Тож сьогодні дозволяю тобі не ходити на роботу. Бо дуже багато охочих тебе бачити. Дня не вистачить, щоби з усіма поспілкуватися. Твої батьки мені вже телефон обірвали питаннями «коли ми зможемо обійняти нашу дівчинку». Впевнений, руда бестія теж прискаче. Мені здається, що якщо твоїй подрузі не відчинити двері – вона влізе у вікно. Власне, що вона й зробила, аби потрапити в палату до Андрія.

— Не може бути! — ледь сирником не вдавилася, уявляючи, як Христя піднімається водостічною трубою.

— О, то ти ще не в курсі, — хмикає Самір. — У мене вже входить у звичку оплачувати штрафи всіх твоїх близьких. Один організував асенізаторів, інша намовила пожежників підняти її разом з драбиною на четвертий поверх. Наплела їм, що хоче зробити коханому романтичний сюрприз. Так наполегливо Андрія ще жодна дівчина не домагалася. Тобі смішно? Прожуй спочатку!

А в мене виходить і жувати, і сміятися одночасно. Божечки, я вже хочу почути цю історію від Христі.

Після сніданку Самір веде мене до моєї кімнати з окремою гардеробною, де вже акуратно розкладено і розвішано мої речі. Встигаю зібратися, укласти волосся, а ось розгребти сумбур у голові – ні. Стільки подій, в кожну деталь потрібно вникнути, з усіма поспілкуватися, відшліфувати графік, звикнути до ролі господині маєтку. Хоч бери та складай план на кожен день.

Але все це дрібниці порівняно з моїми почуттями до чоловіка, який щойно увійшов до кімнати.

Вдихаю і забуваю видихнути…

Містер Досконалість та його мініатюрна білявка. Так про нас говоритимуть? Серце калатає, рахуючи його кроки. Його погляд вміє мене знерухомлювати, а губи знову змушують дихати. Цілуючи Саміра тепер щоразу думаю, що маніакально хочу від нього дитину.

— Готова? Ходімо. Поводься природно, будь просто люблячою дружиною свого чоловіка. В обговоренні ти участі не братимеш, але твоя присутність дуже важлива для мене.

— А як твої гості зрозуміють, що я любляча дружина?

— Це в твоїх очах, Діно. У твоїй усмішці.

— А твої турки на мене не заглядатимуться?

— Упевнений, вони мені заздритимуть, — ревниво видихає Акаєв, продовжуючи спускатися сходами й підтримувати мене під руку. — Сонце, а як ти раніше справлялася з підвищеною увагою? Адже ти перекладач, тобі часто доводилося спілкуватися з різними чоловіками, дивитися їм у вічі, — зачепився за тему. Уявляю, як це тригерить такого владного чоловіка, як він.

— Усім своїм виглядом давала таким чоловікам зрозуміти, що не варто надумувати собі усілякі дурниці, що я серйозна дівчина і наше спілкування з ними чисто професійне, вперто відмовляючись від запрошень випити кави у неформальній обстановці.

— І часто тебе запрошували? — у чорних очах Саміра ревнощі вже висікають іскри. Підозрюю, що в його офісі мені доведеться займатися якоюсь паперовою роботою, щоб не дай Боже до мене ніхто не почав підбивати клини.

— Часто, — відповідаю чесно. — Але я всіх відшивала, тому що тоді зустрічалася з Денисом і вірність для мене не порожній звук, — згадка про мого колишнього змушує Саміра скривитися. — А що це портовий король так переймається? Не хвилюйся, тепер ніхто не наважиться кликати мене на каву, знаючи чия я дружина. Тож доведеться мені все життя кукувати лише з тобою, пане Акаєв.