8. Гаряче шаленство

Кожну другу секунду мені здається, що Самір засмокче мене в себе повністю, а кожну третю – що ми збожеволіли. Він одночасно мене цілує та кудись несе, і я навіть не уявляю, що він там бачить, бо ж під ноги геть не дивиться.

Проте ми опиняємося на задньому сидінні автівки, ймовірно його, тому що водій знає куди їхати. І не звертаючи уваги на цього самого водія, ми продовжуємо шалено цілуватися, ніби намагаємось надолужити всі пропущені поцілунки не лише за останні десять днів, а й за попередні років п'ять.

Моя жовта парасолька валяється десь на підлозі, жовта сукня промокла, бо хтось мокрий надто сильно до мене притискається. Самір буквально поклав мене на заднє сидіння та стримує свої руки з останніх сил. Все-таки присутність водія — це потужний стримуючий фактор, інакше моя сукня вже давно приєдналася б до парасольки, а його сорочка залишилася б без ґудзиків. Тому що я теж втрачаю рештки здорового глузду. Хочу його як ненормальна.

Сьогодні наш шлюб однозначно змінить свій статус.

А поки що нам залишається тільки цілуватися, нетерпляче гарчачи. Нині не до пояснень, виправдань чи докорів. «Розбір польоту» буде після, на даний момент слова лише дратуватимуть та відволікатимуть.

Машина гальмує біля готелю. Яке щастя, що Самір зняв номер заздалегідь, певно ж не сьогодні приїхав. Пролітаємо фойє на одному диханні, заскакуємо до ліфту й поцілунки відновлюються, бо поки що цю спрагу вгамувати неможливо.

Завалюємося в номер – і починається землетрус, чуттєвий вибух, сексуальне торнадо…

Рухи гарячкові, вже не важливо, як знімається той одяг, головне швидше. Ані я, ані він стримуватися не збираємось, бо це, трясця, нереально! Не фіксуюсь на звуках, але наші стогони точно чути в коридорі. Якщо вже ліжко з середини кімнати змістилося ліворуч метра на два, підстрибуючи разом із нами, то що тут вже казати, певно ми кохалися дуже гучно.

Мені здається, на якусь коротку мить я навіть знепритомніла, захлинувшись насолодою, тому що вона вибухнула в нас з надлишком, вистачило б на кілька Всесвітів…

Чи варто зазначати, що такого бурхливого сексу в моєму житті ще не було? Що з коханим чоловіком це зовсім інше кіно.

— Тепер ти моя справжнісінька дружина, — муркоче Самір.

— Потрібно запросити юриста, щоб він засвідчив цей факт?

— Він повірить нам на слово, — тихенько сміється Акаєв щасливим сміхом, підводячись на лікті. Промовисто дивиться мені в очі, ніжно торкаючись щоки. — Діно, я тебе кохаю. Нестримно… шалено люблю. Як пацан, наче вперше і востаннє. Кохаю як одержимий власник обожнює свій скарб. І я тебе більше нікуди не відпущу.

— Тобто я маю ексклюзивні права на портового короля? Я завоювала самого Саміра Акаєва? — хоч мене й розпирають взаємні почуття, але я поки що не готова говорити вголос про своє кохання. Хай трохи зачекає.

— Гей, це я тебе завоював, — смішно хмурить свої ідеальні брови.

— Нащадку кримськотатарського ханства так складно визнати, що його поклала на лопатки якась білявка? Его крутого мачо не витримає такої несправедливості? — безмежно щаслива його дражнити, щаслива чути свій власний сміх та бачити його закохані очі.

— Ну все, зараз ти в мене заробиш добавки!

Мій шикарний чоловік знову мене цілує, але вже не поспішаючи, смакуючи та роздивляючись, адже в чому мама народила Самір бачить мене вперше. Звісно, мене це вже не бентежить, бо я у свою чергу, безсовісно розглядаю його. Роздивляюся та балдію, не вірячи своїй удачі. Тепер зрозуміло, чому на нього усі вішаються, а потім забути не можуть.

Поцілунки перетікають у любощі, любощі – в стогони насолоди, після чого сплітаємось в обіймах намагаючись віддихатися. Намагаючись повірити, що ми знову разом. Але разом уже по-справжньому.

Не обговорюємо те, що трапилося в лікарні, не намагаємося говорити про майбутнє. Просто слухаємо дихання одне одного, насолоджуємося близькістю, всотуємо серцем нові відчуття, усвідомлюючи, що як раніше вже не буде. А буде інакше, можливо, не простіше, але точно краще.

— Ти неймовірна, моя гаряча красунька.

— А ти дахозносний.

— Хочу кохатися з тобою щодня.

— Але в мене будуть умови.

— Починається, — зітхає Самір.

— Ти підеш зі мною на нудистський пляж, — усміхаюся, дражливо закусивши губу.

— Що? Ні! Нізащо! Ця тема не для серйозних чоловіків.

— Пане Акаєв, я тут зрозуміла, що життя має бути сповнене пригод, які залишають після себе яскраві враження. Тоді я піду на пляж любителів ню разом із Христею.

— Ні! Я забороняю. Ти моя дружина, тож тепер ти маєш мене слухатися.

— А якщо після цього буде біла сукня, букет нареченої, фотосесія молодят та решта весільної метушні?

— Трясця, чому мене заводить те, що ти зі мною торгуєшся? — Перевертається і знову нависає наді мною. Сексуальний, гарячий, невтомний і такий… мій. — До речі, не встиг попередити. Я тебе не випущу з цього номера аж до ранку. А якщо завтра ми все ще зможемо ходити – поїдемо додому. А поки що святкуватимемо.

— Наше возз'єднання? — мене вже трясе від перезбудження, від цієї лавиноподібної ейфорії, від кохання, яке можна не стримувати.

— У мене є ще один привід для радості. …Амалія вагітна не від мене, сьогодні я отримав підтвердження. Вона доволі підступно намагалася нас усіх обдурити. Мої люди з'ясували, що їй допомагав її зведений брат, він працює лаборантом-генетиком й він же «автор» її вагітності.

— Це не твоя дитина? — навіщось перепитую. Людині в шоці це пробачається.

— У мене навіть є документ, який це засвідчує, — усміхається, схоже, він розраховував саме на таку мою реакцію.

— Очманіти! Боже, яке це полегшення, — схлипую, бо з душі реально впала п'ятитонна гиря. — А я вже збиралася з нею воювати і боротися за право бути твоєю королевою, хотіла скликати війська та шукати союзників.

— Пані Акаєва, тобі не треба боротися за це право, як не дивно, та ти стала моєю королевою буквально одразу. Тепер у нас з тобою попереду купа часу, щоб любити одне одного та зачинати малих принцес чи принців.