Розділ 47. Ембер

— А?.. — це все, що я спромоглася з себе витиснути.

Я ще навіть не встигла оговтатися від того, що він безцеремонно виперся на сцену прямо під світло софітів. А тут... такі заяви!

— Виходь за мене, Ембер, — знову викарбував він, не зводячи з мене палаючого погляду. — Тут і зараз! Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною.

— Це... це якийсь твій новий план? — гарячково прошепотіла я, намагаючись пробити його залізний спокій. — Щоб виманити того… ну ти знаєш… так?..

— Ембер! — його голос, насичений магічною силою, луною розлився по всій залі.

Десь там, у темряві залу, сиділи мої батьки, які щойно на власні вуха чули, як мене назвали нареченою лорда Хранителя. Але зараз мені було абсолютно байдуже до них, до Мейліна, до всього світу. Я дивилася на Кайла й гарячково намагалася збагнути: це черговий хитрий, розрахований хід чи... це справжній, дикий вибух його почуттів?

— Я хочу одружитися з тобою, — промовив він тихо, але так проникливо, ніби у всій залі ми були тільки удвох. — Хочу кожного ранку прокидатися й бачити твоє світле волосся на моїй подушці. Та до біса, я хочу, щоб твій сарказм наповнив сенсом усе моє життя! Відколи я зустрів тебе, у моєму світі щось остаточно зламалося. Навіть коли тебе не було поруч, я бачив лише тебе. У своїх думках, у кожному подиху. Можливо, я не герой у твоїх очах... але я зроблю все, щоб ти усміхалася. Щоб ти була вільною. Щоб жодна тінь у цьому світі більше не наважилася тебе залякати! Виходь за мене, Ембер!

— Я... я... я не... розу... — я намагалася заперечливо похитати головою, але Кайл владно перебив мене, ступивши ще ближче:

— Скажи «так», Ембер.

Серце шалено вистрибувало з грудей. Я заглянула в його дивовижні очі, які зараз сяяли темним, синім вогнем. Чорт забирай... Рано чи пізно я все одно скажу йому це. То чому я досі себе стримую?!

— Кайле... — з моїх очей бризнули сльози — чи то від дикого щастя, чи то від відчуття абсолютної безвиході перед цим чоловіком. Мені так хотілося повірити, що все це насправді його почуття! — Так, Кайле... так!

На його губах спалахнула переможна, сліпуча усмішка.

— Пане Олей! — вигукнув Кайл, повернувшись до залу, де панувала тиша цілковитого шоку. — Я знаю, що ви зараз присутні в цій залі! У вас вихідний, але, гадаю, ваша щедрість зробить виняток для лорда Хранителя!

Він кликав головного міського церемоніара. Того самого, чий підпис у розкішній фоліантовій книзі миттєво робив шлюб непорушним законом.

— Наше весілля було заплановане на кінець літа, але я не хочу чекати більше жодної секунди, — Кайл знову повернувся до мене, стискаючи мої пальці.

— Якийсь дурний, божевільний сон... — пробурмотіла я думки вголос, відчуваючи, як руки дрібно тремтять.

Долоні Кайла миттєво обхопили мої пальці, наповнюючи тіло заспокійливим теплом.

— Ти очікувала чогось іншого, коли вдягала цю сукню? — він підморгнув.

Він виглядав надто впевнено, наче все це від початку було його сценарієм! Але ж це Я хотіла зробити йому сюрприз! Хотіла його вразити, показати цьому гоноровому лорду, що його наречена нічим не гірша за тих довгоногих моделей в напівпрозорих сукнях... А схоже, головний сюрприз зробили саме мені.

— Ти це спланував? — ледь чутно запитала я, коли сивочолий пан Олей, плутаючись у мантії та спантеличений не менше за мене, вже квапливо піднімався сходами на сцену.

— Прийняв рішення секунду тому, — прошепотів Кайл мені прямо в губи, відчутно притягуючи за талію. — І я ніколи його не зміню.

— Опустіть, будь ласка, довгі клятви, шановний церемоніаре, — Кайл розвернувся до пана Олея, навіть не намагаючись приховати нетерпіння у своєму низькому, владному голосі. — Лише головні питання.

Пан Олей гарячково хмикнув, поправив свої масивні окуляри й, затинаючись, скоротив багатовіковий ритуал до кількох речень:

— Перебуваючи в тверезому розумі та добрій волі... чи згодні ви, лорде Кайл Соларіс, головний претендент на титул Хранителя столиці, взяти за законну дружину леді Ембер Таеріс?

Кайл лише сильніше стиснув мої тремтячі пальці й, дивившись мені прямо в очі, викарбував без тіні сумніву:

— Так.

— Чи згодні ви, Ембер Таеріс, взяти за чоловіка Кайла Соларіса та нести на своїх плечах титул дружини Хранителя... — церемоніар очікувально затих. 

— Мг... — видавила я, бо від дикого хвилювання й сухості в горлі губи категорично відмовлялися розмикатися.

Пан Олей спантеличено витріщився на мене через свої лінзи, чекаючи на чітку, нормальну відповідь. Дихання стало уривчастим, а серце молотило в грудній клітці, мов скажене.

— Т... так! — нарешті голосніше промовила я.

— Оголошую ваш союз непорушним! — урочисто вигукнув церемоніар.

У ту ж секунду повітря навколо нас затріщало. Магія золотими й темно-синіми іскрами звилася над нашими головами, мертвою хваткою скріплюючи шлюбні обітниці. 

Кайл не чекав більше ні секунди. Він владно розвернув мене до себе за талію.

— Ходи сюди, моя дружино, — низько прошепотів він прямо в мої губи й жадібно, безкомпромісно впився в них гарячим поцілунком.

Зал вибухнув оглушливими оваціями, шаленими вигуками та оплесками, але для нас увесь світ згас. Кайл не переставав мене цілувати, цілком володіючи кожним моїм подихом. Його залізні руки тримали мене так міцно, що якби не ця опора — я б давно вже безсиллям сповзла на підлогу.

Він пестив мої губи, змушуючи мене втрачати залишки глузду, а коли гарячим язиком нахабно пройшовся по їхній лінії, з моїх грудей вирвався ледь чутний, тихий стогін. Це остаточно зірвало Кайлу гальма. Не розриваючи поцілунку, він одним ривком підхопив мене на руки, забираючи з підлоги.

— Кайле!.. — ледь видихнула я йому в губи, обхоплюючи його шию руками, щоб не впасти.

Але він навіть не відреагував. Впевненим, розмашистим кроком Хранитель ніс мене прямо крізь заціпенілу, шоковану юрбу аристократів. На секунду він уповільнив крок біля моїх батьків, які стояли із застиглими, блідими обличчями, і, навіть не зупиняючись, кинув їм через плече з небезпечною, крижаною усмішкою: