1. Метушня на Тихогірській

Після занять в інституті Марина йшла додому, думаючи, як нудно їй належить провести вечір: погода не дуже велика, гуляти особливо ніде, та й ні з ким, а ще треба буде готуватися до весняної сесії. Вже час. Жах! А в строк не підготуєш реферат, і препод неодмінно скаже, суворо стиснувши губи: «Садова, нагадую, ви вступили на бюджетне навчання не тільки як сирота, але й за непогані знання. Але якщо вам набридло вчитися безкоштовно, на ваше місце сьогодні ж знайдеться три-чотири більше старанних студента з комерційного відділення. Вам варто бути старанніше, проявляючи вдячність до нашої турботи... »

Тьху! Так огидно кожен раз слухати докори цим «бюджетом»! Зрозуміло, у мами з бабусею зроду не вистачить грошей оплатити їй рік навчання навіть в такому заштатному інституті, а коштує наче золота школа десь в Англії! Але якщо батько загинув на державній службі, для «сирітки» в бюджеті передбачені пільги. Так що їй радіти, що батька немає? Ще скажіть дякувати за таку милість всьому інститутові або бандитові, який застрелив його? Втім, батька Марина майже не пам'ятала, жити без нього звикла, але все ж натяки на «сирітські пільги» викликали у неї тихе гарчання і холодний сказ. Закінчила школу на відмінно, так теж без натяків не обійшлося. Приїхала в інше місто, вести самостійне життя, і знову це нашіптування про те, що просто так вступити на «бюджет» за свої чесні знання так важко ... Але для «деяких» бувають винятки. Вже сто разів Марина думала краще піти працювати, але мати їй строго заборонила кидати інститут, навіть переводитися на заочний — думати зась!

Від невеселих дум Марину відірвав собачий гавкіт. Чотири мирні знайомі шавки, яких все більш-менш добрі сусіди підгодовували кашею і залишками сосисок, збилися в кошлатий клубок, який гарчав і верещав. Нестямно гавкаючи, вони загнали в кут біля паркану Маринчину сусідку Інгу — студентку того ж інституту, тільки з іншого факультету, економічного. Висока красуня з довгими світло-русявим косами, майже модель, сувора Інга зараз розпатлана притискала до грудей якийсь пухнастий клубок.

«Котик, напевно, — подумала Марина, без зволікання кидаючись на допомогу. — Бідолаха!»

 — А ну, киш! Киш, шавки безсоромні! Не чіпайте! Пішли геть! Даремно, видно, ми вас годуємо! — розмахуючи сумкою, як давньогрецький боєць пращею, заволала Марина. Сама вона в житті пращу не бачила, тільки на малюнках, але з боку нагадувала бойовий гвинтокрил.

Собаки трохи розгубилися. Приблизно те ж кричала їм Інга, тупаючи ногами, але якось подвійний натиск здався переконливішим і шавки відступили. Тим часом Марина роздивилася, що на руках у сусідки по-котячому шипить і клацає дзьобом величезна сова!

 — Забирайтеся, чудовиська! Чи не чіпайте пташку! — напрочуд синхронно завили дві студентки. При цьому Інга загрозливо брикнула повітря босоніжки на товстій платформі, Марина нахилилася, вдаючи, що підняла камінь і зробила порожній кидок в сторону собак. Знала, що вуличні собаки бояться цього жесту, так добре їм зрозумілого.

Шавки відступили, зніяковіло переглядаючи. Мовляв, не дуже-то й хотілося! А потім ганебно втекли, підібгавши хвости, коли Марина, користуючись свободою рухів, ще загрозливо потупала їм услід, наче збиралася розпочати погоню.

 — Перемога! — гордо проголосила вона, відсапуючи з очей чубок.

 — Дякую! — з почуттям сказала Інга. — Не знаю, як би я одна від них відбилася!

 — Ти навіщо таке чудо на вулицю винесла? — Марина з цікавістю розглядала сову. Смугастий куль коричневого пуху з блискучими бурштиновими очима легко було здалеку прийняти за вгодованого кошака, але дивлячись зблизька, Марина бачила, що пір'я на сові стоїть дибки, збільшуючи її розміри вдвічі. Насправді, як тільки заспокоїться, бідолаха стане трохи більше пухнастого кошеняти.

 — Та що ти, це не моя! Я її тут знайшла! Собаки нападали, так гарчали, не знаю навіть, як не розірвали! — майже віршами захлинаючись пояснила Інга. — Може, вона поранена?

 — Треба перевірити! Тягни додому!

 — До тебе або до мене?

 — До мене, я свіжого молока купила! — поза всяким зв'язком з реальним годуванням сови випалила Марина і рішуче прочинила хвіртку.