Пролог

Я ніколи в житті не відчував Смерть такою реальною як сьогодні, хоч і часто робив спроби зблизитися з нею. А зараз вона дивиться на мене очима чоловіка в чорному. Її воля нависає над моєю наче сталева сокира. На грудній частині її броньованого костюму витиснуто криваво-червоний хрест. Її обличчя ховає каптур, але від цієї чорноти мені не легше. Так, невідомість дає волю фантазії.

— Ми дали тобі час, — промовила Смерть. — Ти мав прийти і оголосити своє рішення, але натомість прийшов сюди не сам. Неначе хочеш за щось поборотися? — чоловік кидає сталевий погляд на тих хто стоїть між голими кущами і деревами позаду мене. — Чи знаєш ти, що їм залишається жити до завтрашнього ранку, а хрести моїх учнів нарешті стануть кривавими як і мій?

Моє тіло обпалює холод вечірнього листопаду. Страх затьмарює розум і я не знаю, що відповісти.

— Скажи, що хотів, — чується хриплий голос з-за спини, — це все-одно має статися.

— Бачу, що твої друзі ще мають надію, — озивається чоловік. — Чи знаєш ти, що надія це перший крок на шляху до розчарування?

— Або вісник великої перемоги, — відповідаю йому я.

Мене наповнює приємне почуття – енергія сили. Схоже, що ці слова важать зараз настільки багато, наскільки взагалі може важити слово.

Здається смерть мені усміхається. Чоловік знімає каптур і тепер я бачу його страшне обличчя. Воно віщує мені вічний спокій і свободу. Піски життя от-от укриються білим і я нарешті опинюся вдома… Але ж тільки вчора я отримав надію на те, що проживу життя сповнене сенсу. Спокій в його очах поступово перестає викликати страх і я починаю розуміти, що насправді хочу повернутися туди звідки прийшов, туди звідки всі ми прийшли. Але ж це так егоїстично. Чи ні? Я покину інших і вони продовжать страждати. Чи заслуговую я, в такому разі, на найкращий подарунок долі – поцілунок Її меча?

Ніхто з присутніх не ворушиться. Я чую лише як вовки позаду мене сопуть і гарчать. Вони сумніваються у мені. Як і я сам. Лише обличчя Смерті виражає впевненість, адже всі дороги завжди ведуть до неї.

Туди, звідки всі ми прийшли.