⚜️57.

Глава 57.

Лист від Емілі

Еліан повернувся до маєтку Ешфордів досить пізно. Попри все, він зберігав у собі тихий оптимізм: завтра в парку святого Голіра він знову зустрінеться з Ніреєю. Цієї думки йому вистачало, щоб не відчувати вечір таким холодним. Та щойно він переступив поріг, його перехопила місіс Кейтлін.

— О, містере Грейс, та де ж вас так допізна носило? — трохи сердито, але з майже материнською турботою запитала вона, окинувши його уважним поглядом. — І що з вашим пальтом? Воно геть змокло й обмерзло. Наче ви не в місті, а побували десь на краю світу.

— Доброго вечора, місіс Кейтлін, — з усмішкою відповів Еліан, намагаючись бути якомога люб'язнішим.

Він добре знав її ставлення до себе. Місіс Кейтлін завжди турбувалася про нього, стежила за його одягом, могла насварити за необережність і водночас поправити комір із такою турботою, наче перед нею стояв не чужий молодий пан, а її власний син.

Еліан знав, що її син, Стюарт, загинув кілька років тому під час служби в імперському гарнізоні в далекій Австралії. Після цього її чоловік, Філіп, який багато років служив дворецьким саме тут, у маєтку Ешфордів, помер від серцевого нападу.

Мабуть, тому місіс Кейтлін і ставилася до нього з такою особливою увагою.

— Я справді був на краю світу, — сказав Еліан, знімаючи рукавички. — І, мушу сказати, там дуже гарно.

Місіс Кейтлін скептично фиркнула.

— Роздягайтеся хутчіш, поки не застудилися. До речі, леді Маргарет має до вас серйозну розмову вранці. І навряд чи вона воліла б розмовляти з вами, коли будете в гарячці.

Еліан насупився, знімаючи мокре пальто й кашне.

— А не скажете, з якого приводу ця розмова, місіс Кейтлін?

Жінка зблиснула трохи суворим поглядом і заходилася обтрушувати пальто від крапель талого снігу.

— Учора прийшов лист від Емілі. Напевно, леді Маргарет хоче поговорити саме про неї.

Еліану вмить стало недобре.

Він чудово знав, що леді Маргарет уже давно бачила в ньому пару для своєї онуки. І досі не відмовилася від цієї думки. Невже лист Емілі може бути приводом до цієї розмови?

Він опустив очі на мокрий рукав пальта.

Ох, Емілі.

І майже одразу в пам'яті виникла зовсім інша постать — русяве волосся, сіро-блакитні очі. Тепла рука, яка крутила ручку динамо. Слова «Я кохаю тебе».

Моя Нірея.

Завтра неодмінно треба бути в Голіруді.

Він підняв погляд на місіс Кейтлін.

— А леді Маргарет не сказала, чому саме завтра?

— Не сказала, — відповіла та вже спокійніше. — Але з її тону я зрозуміла, що справа важлива.

Вона повісила пальто біля каміна, щоб воно просохло, й повернулася до Еліана.

— А тепер ідіть до себе. Ви промокли до нитки.

— Нічого страшного, — махнувши рукою, він подався до дверей.

— І не сперечайтеся, — пирхнула вона.

— Навіть не збирався.

— От і добре.

— Дякую, місіс Кейтлін.

Еліан уже ступив на сходи, коли жінка гукнула йому вслід:

— І містере Грейс!

Він обернувся.

— Так?

— Не хвилюйтеся завчасно. Що б там не було — ранок усе розставить на свої місця.

Еліан ледь усміхнувся.

— Сподіваюся.

Він піднявся нагору.

У своїй кімнаті запалив лампу, поклав портфель на стіл і довго стояв біля вікна. Сніг продовжував падати. Десь там, за сотнями миль, була Нірея. А між ними — ніч і бажане завтра.

Він дістав із портфеля динамо. Поклав її на стіл. Метал був холодним. Провів пальцями по корпусу, затримавшись на двох півколах, довго дивився на них.

Якщо стародавні зорезнавці справді знали спосіб наближати світи, вони обов'язково знайдуть відповідь. Але спершу — Голіруд. А ще — розмова з леді Маргарет.

Еліан втомлено зітхнув.

— Ну й день на мене чекає...

Він загасив лампу та заснути одразу не зміг.
У темряві перед очима знову виникла Нірея.
Її усмішка. Її голос. Її руки на його руках. І слова, які тепер були сильнішими за будь-який механізм: «Я кохаю тебе».

Еліан заплющив очі. Завтра. Обов'язково завтра...

О сьомій ранку в двері покоїв Еліана, як і завжди, постукали.

— Містере Грейс, час вставати.

Еліан розплющив очі й кілька секунд просто дивився в стелю.

Учорашній сніг, холодний Единбург, повернення до маєтку, розмова з місіс Кейтлін… і, найголовніше — зустріч із Ніреєю.

І сьогоднішня зустріч. Ввечері. Якщо все складеться, звісно.

Але перш ніж дістатися Голіруду, треба було пережити сьогоднішній сніданок. І розмову з леді Маргарет.