Між двома берегами щастя

1 Глава

     Тепле літнє повітря пахло квітами та свіжою випічкою, але вона майже не відчувала цих приємних ароматів. Повідомлення від Олександра зависло перед її очима, немов прокляття. "Я хочу бути з тобою. Хочу сім'ю. Давай зустрінемось." Слова, які колись змушували її серце битися частіше, тепер викликали лише розгубленість і тривогу. Вона на п'ятому місяці, вони з Андрієм будують плани на майбутнє, і раптом з минулого виринає примара колишнього кохання, руйнуючи її спокій. Зустрітися? Навіщо? Щоб знову розбередити старі рани? Щоб поставити під загрозу її теперішнє щастя? Вона не знала відповіді, і саме це невідання лякало найбільше.

     Після того, як екран телефону згас, залишивши перед її очима лише відблиск останнього повідомлення від Олександра, світ навколо ніби померх. Літнє сонце вже не здавалося таким ласкавим, пташиний спів – таким безтурботним. Усередині неї зародилася крихітна, але відчутна тріщина, що поволі розповзалася, зачіпаючи її настрій, її думки, її ставлення до всього, що раніше здавалося таким непорушним.

     Вона не відповіла одразу. Слова Саші – "Я хочу бути з тобою. Хочу сім'ю. Давай зустрінемось" – здавалися чи то спокусою, чи то попередженням. Їх не можна було просто відкинути, але й прийняти вона не наважувалася. Замість відповіді вона поринула у внутрішню тишу, намагаючись збагнути, що означає це несподіване повернення привида з минулого.

     Андрій помітив зміни майже одразу. Спочатку це проявлялося в дрібницях: її погляд став більш задумливим, її обійми – менш міцними, її розповіді про плани на майбутнє – більш обережними. Вечорами, коли вони раніше любили мріяти вголос про їхнє весілля, про дитячу кімнату, про подорожі після її навчання, вона частіше мовчала, поринаючи у власні думки. На його запитання відповідала скупо, посміхалася натягнуто, і в її очах з'явилася тінь, якої він раніше не бачив.

     "Все гаразд, кохана?" – якось обережно запитав Андрій, обіймаючи її за плечі під час вечірньої прогулянки парком.

     Вона притулилася до нього, відчуваючи його тепло та надійність, але в той же час усвідомлюючи, що між ними виникла невидима стіна. "Так, милий. Просто трохи втомилася", – збрехала вона, відводячи погляд. Брехня давалася їй важко, залишаючи гіркий присмак на язиці. Раніше вона завжди цінувала їхню відвертість, їхню здатність говорити про все на світі. А тепер вона щось приховувала, і це відчуття провини гризло її зсередини.

     Чим довше вона мовчала, тим глибшою ставала прірва між нею та Андрієм. Її думки постійно поверталися до Саші, до того полум'яного, але такого болючого кохання. Вона згадувала його слова, його обіцянки, і в її серці знову зароджувалося сумнів: а що, як він справді змінився? А що, як це її останній шанс на те справжнє, всепоглинаюче щастя, про яке вона колись мріяла?

     Але поряд з цим сумнівом жив страх. Страх втратити Андрія, його любов, його підтримку. Страх зруйнувати їхнє спільне майбутнє, майбутнє їхньої дитини. Вона опинилася на роздоріжжі, де кожен крок міг призвести до незворотних наслідків. І тиша, в яку вона замкнулася після отримання того фатального повідомлення, ставала все більш гнітючою, загрожуючи поглинути її цілком.

     Зрештою, не витримавши внутрішньої напруги, вона набрала номер Заріни, своєї найкращої подруги. Розповідаючи про повідомлення Олександра, її голос тремтів. Заріна завжди була її мудрою порадницею, людиною, яка вміла розкласти все по поличках. Але навіть її розсудливість могла виявитися безсилою перед цим складним вибором.

- Заря, я не знаю, що робити, – зізналася вона, тримаючи телефон у тремтячих руках. – Саша хоче зустрітися."

Заріна зітхнула на тому кінці дроту, Інеса не знала, що ж скаже її подруга.

- Олександр? Той самий Саша, який колись розбив тобі серце?

- Так…

- І що він каже?

 -Що хоче бути зі мною, що хоче сім'ю…

 - І ти віриш йому? – у голосі Олени прозвучало застереження.- Згадай, як усе було тоді. Він обіцяв іншу, будував плани з іншою… А тепер, коли в нього щось не склалося, він згадав про тебе?

Інеса мовчала, обмірковуючи її слова.

- Послухай мене, – продовжила Олена м'яким, але твердим голосом. – У тебе зараз є Андрій. Він тебе любить, він чекає на твою дитину. Ви разом будуєте майбутнє. Невже ти готова ризикнути всім цим заради примарної надії на те, що колись було? Подумай добре, перш ніж приймати будь-яке рішення.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше