Звір

Повний місяць, вилитий із тьмяного срібла, завис над самим краєм неба, заливаючи мертвено-білим сяйвом верхівки високого, сухого очерету. Навколо панувала гнітюча, липка тиша, а біля самої землі густими, химерними пасмами клубився вогкий, холодний туман, ховаючи у своїх обіймах гнилі корчі та небезпечні вири.

Він йшов, важко кульгаючи, уздовж річкового берега. Ноги з важким, огидним човганням виринали з чорного багна й знову безвільно занурювалися в холодний, слизький мул. Легені пекли, наче наповнені розпеченим попелом. Він дихав важко, хрипло, з надривом, розсуваючи затерплими, скривавленими руками високий рогіз, який боляче шмагав по обличчю.

Та раптом повітря наче згусло, перетворившись на отруту.
Пекуча, нестерпна мука рвучко скрутила в'язи, заламала суглоби, викручуючи кістки навиворіт. Із грудей вирвався глухий, звірячий стогін, який миттєво переріс у розпачливий, людський зойк — і одразу ж пролунав гучний сплеск. Тіло впало у воду, бруд і мул.

Судома пройшлась хвилею, і біль раптово відступив, залишивши після себе дикий, первісний вибух сили.

На чотирьох лапах йти стало незрівнянно легше. Земля тепер відчувалася зовсім близько до обличчя, прохолодна й вогка. Мокрий ніс жадібно всотав віяння вітру, і звір розгубився від дивовижного, сліпучого різноманіття запахів. Світ вибухнув новими барвами: запах прілого листя, вогкої тини, наляканої нічної птиці... І серед усього цього солодкого хаосу визрів один — найголовніший.

Звір яскраво, до оскаженіння відчув Кров. Живу, гарячу, солодку, що пульсувала в чиїхось жилах десь неподалік.

З пащі гарячим струменем потекла слина. Прадавній, неприборканий інстинкт випалив рештки людського розуму. Ухопив слід і понісся вперед. Спочатку вузькою стежкою вздовж води, потім крутим, темним байраком, крізь колючий чагарник, який тепер здавався лише легким павутинням, і знову стежкою — швидше, швидше, майже не торкаючись землі, залишаючи за собою лише шелест потривоженого очерету!

Туди, де в темряві жевріло слабке світло. До людського житла. До солодкого тепла. До живої, тріпочучої поживи…