Відволікшись, я поглянула у вікно.
Скоро кінець робочого дня, Стас збирався заїхати за мною. Після чого поїдемо додому, де проведемо затишний вечір.
Робили це вже неодноразово, але нам не набридає. Ніколи не втомлюємося від компанії одне одного.
Відтоді як я стала дружиною Стаса, минув рік.
Після весілля деякий час жили з мамою Стаса, але після того, як Валерія зробила мене своєю заступницею в агентстві, за три місяці назбирали достатньо коштів, щоб орендувати квартиру.
Вірю, що колись у нас буде своє житло. Те, що придбаємо на власні кошти і в якій будемо жити, виховувати дітей і планувати майбутнє і надалі.
Досить часто з чоловіком навідуємо моїх батьків та маму Стаса. Коли дивлюся на рідних, розумію, наскільки все змінилося всього лише за рік.
Змінилася я.
Тепер я не розношу каву і не виконую дрібні, нікому не потрібні доручення. Старша сестра поступово навчає важливим нюансам.
Розповідає як вести головні справи, спілкуватися з клієнтами, приймати рішення, керувати людьми, що тут працюють.
Не приховаю, що спочатку мені було страшно. Боялася припуститися помилки, показати, що не знаю ще багато речей.
Сестра підтримувала, говорила:
- Юліано, ти не повинна знати все й одразу. Для цього я завжди поруч.
Як же я вдячна Валерії за підтримку.
Ще однією несподіванкою став подарунок сестри на наше весілля.
Вона подарувала Стасу курси програмування. Нам спочатку здалося, що вирішила пожартувати.
Але як виявилося, сестра була серйозною. Сказала, що Стас не повинен все життя працювати кур’єром. Він розумний хлопець, цілком може опанувати нову професію.
Стас вирішив спробувати, я підтримала його.
Тепер коханий чоловік навчається програмуванню. Але він не тільки сидить вдома і вчиться. Продовжує підпрацьовувати кур’єром, хоча це досить виснажливо.
Та ми обидва знаємо, що це не назавжди. Заради мети, варто пройти певні випробування.
Інколи коханий приходить додому настільки втомлений, що просто сідає на диван і заявляє:
- Все! Весь вечір тільки відпочиваю.
І вже через півгодини відкриває ноутбук і поринає у навчання.
У такі моменти дивлюся на нього й усміхаюся.
Мій коханий Стас.
З усіх сил старається побудувати для нас краще майбутнє. Хоча, для мене, це необов’язково.
Достатньо того, що він поруч.
Насолоджуємося кожною миттю спільного проведення часу. Не знаємо, куди приведе нас життя, і не намагаємося дізнатися.
Можливо, вже через кілька років Стас буде успішним програмістом, а я перейму справи Валерії.
Зуміємо переїхати у власну квартиру, реалізуємо безліч планів, про які навіть не здогадуємося.
Може у нас вже скоро буде малюк, потім ще один.
Не беруся загадувати, але більше не боюся невідомого.
Поруч кохана людина і це найголовніше.
Кожного вечора Стас приходить на кухню, обіймає мене зі спини, майже пошепки запитує:
- Ну що, дружино. Я пройшов твій день? Розкажи.
Щоразу повертаюся до нього, усміхаюся, після чого відповідаю:
- Чудово.
Даруємо одне одному палкий поцілунок, показуючи, як знудьгувалися одне за одним за день.
До речі, всього лише за рік, життя змінилося не тільки у нас.
Чеддер та Грація стали батьками. Лише поглянувши на їх кошенят, всім стало зрозумілим, що довго вони у батьків не залишаться.
Малюки виявилися настільки красивими, що їх розібрали настільки швидко, наскільки це узагалі можливо.
Нічого не бентежив той факт, що батько малечі – звичайний кіт з вулиці.
Навіть стало шкода, що нам із Стасом не вистачило кошеняти, адже Чеддер продовжує жити з мамою Стаса.
По-перше, коту більше підходить приватний будинок, по-друге, рудий бешкетним регулярно бігає до Грації, а вона до нього.
Годинами можуть сидіти на паркані чи на ганку, притиснувшись одне до одного.
Іноді я можу згадувати тих людей, які відіграли у моєму житті важливу роль.
Йдеться про Євгена.
Ми не спілкуємося, не цікавимося одне одним. Навіть незвично, наскільки швидко забули, що колись вважалися нареченими.
Про нього я випадково дізналася від спільних знайомих. Почула, що він одружився з Сашею.
Рада, вони заслужили на щастя, за яке довго не наважувалися боротися. Виховують чарівну донечку.
Колись я думала, що саме з цим чоловіком буде пов’язане моє життя. Що саме з ним ми створимо родину, будуватимемо майбутнє.
Тепер у кожного з нас своя сім’я.
#91 в Молодіжна проза
#1288 в Любовні романи
#564 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 04.11.2026