Пролог

«Йому пасує сивина... Скільки ж років пройшло, а я все пам’ятаю так, ніби було вчора»...

-Моє студентське кохання, - з посмішкою крокував він до мене.

-Кохання всього мого життя, - із сумом подумала я і зробила крок на зустріч.

***

Ми живемо у вільному світі. Маємо змогу робити свій вибір самостійно. Ми обираємо одяг, їжу, партнерів... Нам тяжко зрозуміти традиції, де пару своїм дітям обирають батьки. Недавно я мала суперечку зі знайомим мусульманином, який стверджував, що завдяки цьому, сім’ї не розпадаються, бо батьки мудріші і краще розуміють, який вибір варто робити. Але він так і не зміг відповісти, що робити людям в яких почуття до партнера у шлюбі так і не з’явилися. Їм все життя приходиться засинати і прокидатися з ,по суті, чужою людиною. Це так не справедливо по відношенню до себе. Люди живуть своє життя, ніби мають кілька запасних, відкладаємо все на потім. А «потім» може і не настати. Другого шансу може й не бути. Чи все ж таки реінкарнація не вигадка і в нас усіх буде можливість прожити наступне життя краще, сміливіше, щасливіше? Що б ти змінив, мій любий читачу? Є над чим подумати...

Ось і героїня цього роману хотіла прожити своє життя за своїми правилами. Не піддаватися тиску суспільства і жити по своїм відчуттям. Чи зробило це її щасливою? Чи вдалося їй прожити своє найкраще життя? Чи може вона стала щасливою в наступному, якщо це можливо... Запевняю Вас, відповіді на усі питання Ви знайдете у цій книзі. Найнесподіваніше в кінці)

Справжнього кохання тобі у цьому житті, мій любий читачу, і цікавого читання!