Розділ 9. За крок від поцілунку. Арман

Серце калатає десь під кадиком! Мене чомусь така лють розібрала, просто капець!

Мало того, що ця нестерпна Колючка змінила образ таксистки на сексі-леді, так вона ще й на якесь побачення чкурнула, солоденько напахтившись!

І якщо скласти два плюс два навіть дурню зрозуміло, що Зойка зробила це виключно мені на зло!

Добре, що Богдану її витівка теж не сподобалась, він свою сестричку аби кому не віддасть. Тож ми відповідно екіпірувалися й рвонули слідом за цією язикатою скалкою, аби не дати їй наробити дурниць. Психую, бо Зоя стає для мене настільки бажаною, що мене починають відвідувати підступні думки. З поваги до Богдана не хочу поспішати, але як мені вгамувати ці кляті бажання та потребу пестити цю руду фурію?

— То закинь! Ану давай! Щось я давненько на чоловічих плечах головою вниз не бовталася! — це ж треба, таки провокує. Гадає, що мені слабо, що я не стану влаштовувати публічних сцен. Але думка оточуючих мені вже давно по цимбалах, в мене немає мети виставляти себе ідеальним кандидатом на лапочку року.

Недовго думаючи, хапаю цю кусючу красуньку й спритно закидаю її собі на плече. Ледь стримуюсь, щоб не ляснути її по сідниці, хоча страшенно хочеться приклеїти свою долоню до її булочки.

— Ти цього хотіла? М-м-м… тобі личить висіти в мене на плечі дупцею догори. Кажи своєму колишньому кавалеру «прощавай», — дивлюся, що бізнесмен не має жодного бажання битися за дівчину, почервонів від обурення, але вчасно увімкнув самозбереження. І це правильне рішення.

— Армане, хай тобі грець! Відпусти, сказала! Зараз ти дізнаєшся! — сердита Колючка безпорадно молотить мені по спині своїми кулачками.

— Бодя, хапай її сумочку та валимо! — кидаю другові, загрозливо гіпнотизуючи пихатого невдаху, який надумав комусь телефонувати. Адміністрація ресторану теж поки що не реагує, тож зараз найвдаліший час зникнути. Бо якщо викличуть копів, доведеться дзвонити батькові, а я цього не хочу.     

— Шановний, ми ставимо крапку у вашому побаченні. Вибачатися не збираємось, бо ця троянда не для вас розквітла. Краще перехрестіться, адже ми вас певним чином врятували. Тож доїдайте свою качку під соусом і скоренько видаляйте номер моєї сестри, — кидає Богдан цьому недокавалеру й крокує слідом за мною, намагаючись робити вигляд, що він просто «старший брат, який контролює ситуацію», хоча сам ледь стримує переможну посмішку. А я ледь стримую цю навіжену, яка звивається на моєму плечі як зміюка.

— Ти з глузду з'їхав?! — сичить вона, коли ми опинилися на свіжому, прохолодному нічному повітрі біля ресторану. — Ти зіпсував мені вечір, завадив спробувати десерт!

— Я твій десерт на сьогодні, Колючко, — кидаю у відповідь, знімаю з плеча й ставлю її обличчям до себе, красномовно пропалюючи її своїм поглядом наскрізь. — І якщо ти ще раз підеш на побачення без нашого дозволу — я особисто спалю твій гардероб з усіма твоїми вечірніми сукнями!

— Ого, танцюрист показує зубки? Ха і ще раз ха! — з викликом вигинає свої брови, наблизившись до мене впритул. — А що таке, Арманчику? Переживаєш, що хтось оцінить мене краще за тебе? Вас три роки не було, думаєш, за цей час я прикидалася монашкою? Це не перше моє побачення і не останнє! — вона скоро дограється з цими своїми викликами, які вона постійно кидає мені в обличчя.

Намагаючись заспокоїтися, застібаю ґудзики на піджаку, після чого повільно нахилившись до її вуха тихо шепочу:

— Насправді, я оцінюю тебе краще за всіх, Колючко. І завтра о дев'ятій ранку ти це перевіриш.

— Що це означає? — одразу хмуриться.

— Моя партнерка по номеру захворіла, — промовляю, відступаючи на крок й милуюся її реакцією. — А у нас за тиждень зйомка промо-ролика. Ти ж казала, що я «просто кручу стегнами»? Ти теж вмієш так крутити, бо колись давно бігала на кожну нашу репетицію. Камера здебільшого буде зосереджена на мені, для відео твоєї непрофесійної участі буде достатньо. Тож о дев'ятій ранку чекаю тебе в залі. Доведеш, що ти вправна не лише за кермом. Чи вже злякалася?

— Я? Злякалася? — від обурення аж повітря ковтає. А може не від обурення, можливо, це її від захвату так плющить. — Та я тебе на тому паркеті в баранячий ріг зігну!

— Ох які ми войовничі, іскри з очей! А метелики в животі вже, мабуть, гопака танцюють? Зізнавайся, таксисточка, ти про це давно мріяла? — дражню, бо мені це до смаку, бо мені в кайф її хотіти і бачити, як вона хоче мене.

— Так і є, мріяла втерти тобі носа! Годі зуби скалити, не біси мене! — стільки емоцій, аж трясе бідолашну.

— Щось мене напружує ваше бурхливе протистояння. З кожним днем дедалі більше, — вклинюється Богдан. — Таке враження, що якщо я на п’ять хвилин відвернусь, ви встигнете зробити мені племінника. Люди, що з вами? Ви геть втрачаєте контроль!

— Бро, не треба мене недооцінювати, п’яти хвилин буде замало, — хмикаю, не зводячи очей з Колючки. — Твоя сестра заслуговує на якісне, кількагодинне задоволення.

— Ідіоти! — пирхає Зойка, не витримавши. Червона, як помідор, сердита, як дика кішка.  

— Куди це ти? — хапаю її за руку, бо вона вже кудись розігналася. — А як же десерт? Ходімо, пригощу тебе тістечком. Дівчата після солодкого зазвичай добрішають.

— А я не як твої дівчата! — огризається Колючка в своєму дусі.

— Добре, попросимо намастити тобі тістечко вогняною гірчицею або хроном, бо ти дійсно особлива, ти спокійна лише тоді, коли дихаєш вогнем.

— Армане, ти знущаєшся? Знову? — обурено пихкає, але все одно дозволяє вести себе за руку.

Дідько, яка ж вона гарна! Шкода, що Бодя, як той наглядач, преться до кав’ярні разом із нами. Але завтра у мене точно буде шанс дати волю рукам. 

Ми з Богданом замовляємо собі каву, Зоя — бісквітну корзинку з ягодами та кремом. Кілька хвилин милуюсь, як вона гризе це тістечко, замастивши кінчик носа кремом. Стільки еротичності в таких дрібницях.

— Нахились до мене на секундочку, — прошу й дивуюся, що вона не сперечається і не ставить купу запитань нащо мені це треба.