Пролог

- Я ж сказав – ні. Мені не потрібна фея в квітковому бутоні, - ошелешено витріщилася на цього хама, не збираючись здаватися.

- Якщо вам потрібен помічник у штанах, то я їх одягну, - відкрила прихоплений заздалегідь пакет з одягом, діставши звідти свій залізний аргумент, який говорив про те, що я була налаштована серйозно.

- Що ви робите? - Брови співрозмовника полізли на лоб, але я і не думала зупинятися, натягуючи штани прямо під спідницю.

- Переодягаюся, - сказала цілком серйозно, дивлячись у приголомшені очі начальника.

- Ви з глузду з'їхали? - Не витримав він, але й на це в мене знайшлася відповідь:

- Якщо це обов'язкова умова, то... - домовити мені не дав розлючений рик Крістіана Арменійського:

- Зупиніться! Добре, ви прийняті! - Застигла, шкутильгаючи ногою в одній штанині. - Мартіне, скажи всім, що співбесіда закінчена. Я знайшов собі помічника, – чоловік визирнув за двері, віддавши вказівки своєму тимчасовому заступнику.

А я радісно підскочила на місці, відстібаючи вже непотрібну спідницю, залишаючись при цьому в бірюзовому корсеті і вузьких штанях в тон. Все ж таки добре бути такою продуманою.

- Ви довго ще займатиметеся самолюбуванням, чи ми все ж таки поїдемо? – буркнув голова таємної поліції, підхопивши якусь папку з документами. - Раджу ознайомитися, якщо ви так наполегливо пробивалися на цю роботу, - кинув мені папери, а сам подався на вулицю, де на чоловіка вже чекала темна карета без розпізнавальних знаків.

А ось і наша перша справа! Я просто зобов'язана впоратися і показати всі свої вміння!