18

Дар’я

Я заспокоїлась і привела себе до ладу. Потрібно зібратися і продовжити працювати, я ж все ж таки на роботі, як ніяк. Давид тим часом кудись поїхав, і навіть нічого не сказав. Він завжди так робив, коли йому потрібен час. І зараз я його розумію. Видно, нам двом потрібно побути наодинці і все обдумати. Хоча справді, я не знаю про, що тут думати. Як і сказав Йилмаз нам потрібно почати все спочатку, проте я не знаю, чи хочу почати з початку все. Я не знаю, чи потрібно нам знову зближуватись.. якщо все ж таки, доля нас колись розвела, то чи не станеться це знову?

Я тяжко видихнула і сіла за свій стіл. В голові все ще безліч думок, які просто збивають з пантелику. Не можу нормально працювати. Зроблю перерив сьогодні. Все ж таки велику роль моя присутність в ресторані не грає.

Я забрала свої речі з якими прийшла і покинула заклад. Перед тим попередила свою замісницю, хоча вона також сказала: «Йди відпочинь, ми впораємось!». Схоже вони справді навчились все робити без мене.

Я вийшла на задній двір закладу і підтвердила свою думку: Давид кудись все ж таки поїхав. Я сіла у своє авто і набрала Яну. Добре, що у неї відпустка. Цю жінку було просто неймовірно складно загнати додому, хоча б на вихідний. Постійно робота, робота, хоча вона просто юрист в якійсь міжнародній компанії. Кожного дня її присутність на місці була не потрібна.

-Привіт, подруго. Що ти там? Давно тебе не чула. – почувся жіночий голос з трубки.

-Привіт, все не погано. Я можу приїхати до тебе?

-А ти не в ресторані? – видно, що вона здивувалась не менше, ніж будь-хто ще з моїх працівників.

-Не до роботи сьогодні..

-Зрозуміла. Тоді чекаю тебе. Якраз ось-ось вкладаю Айлінку спати, тому ніхто заважати не буде.

-Супер, скоро буду. – поклала телефон назад у сумку і поїхала до подруги.

-Привітик, кума. Проходь. – в двері мене зустрів Батур, що видно кудись збирався.

-Привіт, Яна казала, що вона дома сама. – покосилась на хлопця.

-Ох, авжеж, я вам не потрібен. Так і знав. – почав жартома обурюватись Йилдиз.

-Не звертай уваги на нього, він вже їде. – нарешті вийшла сама Яна, посміхаючись. –Він зараз вже їде. - повторила дівчина, дивлячись на свого чоловіка.

-Так, тому ви залишаєтесь самі. А, ні. Моє сонечко залишається дома. – так він називав свою доньку. – Тому точно не засумуєте!

-Їдь вже, тебе Давид чекає.

-Давид? – здивувалась. Чому він чекає на Батура?

-Та-ак…він попросив пообідати з ним, не хоче залишатись наодинці. –пояснив Батур і поцілував свою дружину. –Все, бувайте. Гарного дня!

Чоловік швидко вийшлов і я провела його лише поглядом. Навіщо Давиду бачитись зараз з Батуром?

-Даш, все гаразд? – голос Яни вивів мене з трасу, і я потрясла головою.

-Так, все добре. Став чайник, я принесла з собою тортик. – простягла пакет зі смаколиками. Добре, що встигла заскочити у магазин.

Поки Яна почала нарізати торт і готувати нам каву і чай, я сиділа і втикала в одну якусь точку на стіні. Не розумію чому, але сьогодні я ніби якась розгублена. Схоже, словесна перепалка з Давидом дає про себе знати.

-Даш, ти тут? – білявка простягла мені чашку з моєю кавою і сіла навпроти. –Розказуй, що сталось?

-Так.. так я тут. – я взяла чашку двома долонями і видихнула. –Давид знає про Сашу.

-Що? – Яна аж подавилась чаєм. – Зачекай.. ти ж казала, що він думав, що ти і Сергій пара, а Саша ваш син?

-Так, він так і думав. Але схоже до нього дійшло. Правда, він так і не сказав, звідки він дізнався.. – я задумалась. А правда, звідки він дізнався, якщо він сказав, що не пам’ятає?

-Батур йому нічого не говорив, це точно. – вона поставила чашку на стіл і приблизилась. – А ще, він розповів мені, що всі ці роки, Давид проходив довгу реабілітацію. Виявляється, через поранення, куля заділа його нервові зв’язки і у нього відмовила ліва рука, хотіли навіть ампутувати через помилку лікарів, проте як ти знаєш, батьки Батура впливові лікарі в Туреччині, тому Давид звернувся до них. – сіла у попередню позу. – Такі справи.

-Так, Давид розповів трохи стосовно цього. – але я все одно не розумію, чому він боявся показатись в тому стані, в якому був? Невже він боявся, що це відштовхне мене? Чому він так думав? – У нього зараз іноді дуже болить рука.

-Так, я теж помітила це. Жах..

-А ще він посварився з Сергієм, і тепер у них бій в середу. – відпила трохи кави.

-Що? – скрикнула дівчина. – Давиду ж не можна робити великі навантаження на руку. Хіба він цього не знає?

Невже він ризикує здоров’ям, аби тільки повихвалятися перед Костюком і Сашею? Так не можна! Потрібно серйозно з ним поговорити.

-Куди Батур поїхав з Давидом?

-Батур сказав, що йому несподівано зателефонував Давид, розлючений і сумний, і запросив пообідати. І ніби то той хоче, аби Батур його завтра потренував, адже Йилдиз працював тренером певний час.

-Боже, що він робить. – взялась за голову. Навіщо взагалі Давид вліз у все це? Ніби йому і так сумно живеться.

-Не переймайся. Вони дорослі хлопчики і з усім впораються. – Яна поклала на мою руку свою і мило посміхнулась. – Ти краще розкажи, як ти? Ви посварились з Йилмазом?

-Так, трохи розбіглись у думках. – по тілу одразу ж пробіглись сироти, як тільки я почала згадувати ту сварку.. Навіщо я тоді обійняла Давида? – Давид розказав, що в нього було 231 дівчина після мене. Уявляєш? – я нервово посміхнулась і скривилась.

-І ти в це віриш? – кума розсміялась і постукала мені по плечу. – В що що, а в це я ніколи не повірю. Тебе надурив він.

-На чиїй ти стороні? – покосилась на подругу.

-На твоїй, завжди буду на твоїй. Проте в ці слова я не вірю. – махнула головою. – Я знаю Давида більше, ніж ти. І повір, він не такий, що хоче забути жінку чи залікувати якусь свою рану – сексом. Ні.

-Я вже не знаю, в що вірити. В мене стільки питань і стільки ж дурних думок, що просто жах.

-Ти ж кохаєш його все ще? – вона хитро посміхнулась. – Це видно. Навіть на тій вечері спільній, я помітила це. Ви варті одне одного, але такі дивні.

-Я не відрікаю, що він мені все ще дорогий і подобається..

-Подобається? – перебила. – Ти не старшокласниця, яка ламається як тільки бачить свого хлопця мрії. А доросла зріла жінка, яка закохана в чоловіка, який також по вуха закоханий в тебе.

-Дякую, що нагадала, яка я стара. – посміхнулась подрузі.

-На хвилиночку, я тебе старша. Тому стара тут тільки я, на жаль. – скривилась Яна і продовжила їсти тортик. Її апетит під час вагітності не зникає ні на хвилинку. Вона навіть розповідала, як вночі їй захотілось креветок і мідій. І Батур побіг їй все це купувати, а потім нив, що не виспався і проспав роботу.

-Гаразд.. я тебе зрозуміла. Але як сьогодні сказав Давид, ми почали все спочатку. – посміхнулась і також взяла собі шматочок торта.

-Ну, вважай між вами знову всього лише один крок. Або назад, в дружбу, або в кохання, як ви того бажаєте. – після її слів, я згадала як схоже мені колись говорив сам Давид, коли ми відпочивали в Стамбулі. Це був його день народження, і він мало не признався мені в коханні, як і я йому. Проте, той чудовий вечір перебив дзвінок з лікарні.. І ми так і не поласували його бабусі тортиком з сюрпризом. Добре, що я запам’ятала рецепт. Потрібно найближчим часом його приготувати. Потрібен тільки повід.. Точно!

-До речі, ви будете святкувати день народження Айлінки? До нього залишилось не так багато часу, між іншим.

-Так, Батур якраз шукає хороший заклад, аби і діти змогли побавитись, і нам потанцювати.

-Мій ресторан вам вже не підходить? – розсміялась, натякаючи, що це лише жарт.

-Я обожнюю твій ресторан. Правда. – поклала руки на серце. – Але їй три рочки буде, ми хочем найняти залу, аби було багато місця.

-Я жартую. Авжеж, я підтримую вас. І чекаю запрошення.

-Обов’язково. – ми посміялись і продовжили їсти тортик.