3

Давид

В першу чергу, як я і казав Дар’ї, моє повернення в Україну – через роботу, а якщо точніше розширення мережі ресторану. Так, в мене залишились не закінченні питання, стосовно мене та моєї колишньої, але чомусь слухати вона мене не хоче. І це дивно, виводячи з того, що саме вона мене кинула. Але… добре, нехай так і буде. Минуло скільки часу все ж таки. І за цей час багато чого змінилось. Я нарешті почав жити, жити вільно без нав’язування правил від свого батька. Той вистріл, як і очікувалось, був підлаштований Рустамом. Тільки планувалось позбавити життя Малишеву, але на щастя, я був поруч у вдалий момент. Після цього я пройшов через безліч «каторг» наді мною: операції, втрата пульсу декілька разів, зупинка серця, реабілітація, але це все ні що, у порівнянні з похоронами дідуся.. Як я і думав, він приїздив в Київ вже з хворим серцем, а після того, як дізнався, що я при смерті, у нього стався інфаркт, і, він не витримав цього. Я дізнався про це лише через декілька днів, після того я вийшов із коми. Тому я не думаючи, рушив в Туреччину до бабусі й саме там вирішив проходити реабілітацію. І, на жаль, один, а не як планував.
Під вечір я домовився зустрітись зі своїм старим добрим товаришем. Під час мого «відпочинку» в Туреччині ми часто зідзвонювались, або просто листуватися. Саме він замінив мені.. брата, який так легко зрадив мене. Добре, що хоч Ліза не така, як її рідний.
-Так, привіт, ти де? – розмовляв по телефону, оглядаючи усе навкруги. Ніби ця адреса, але тоді де сам друг? Невже запізнюється? – Гаразд, в тебе ще трохи часу є, чекаю!
Я повісив трубку і сів на одну з вільних лавок. Добре, що це був невеличкий парк, біля якихось багатоповерхівок. Схоже Київ добряче змінився за мою відсутність. Раніше тут був просто парк, а зараз ці будинки. Здається, в одному з них живе мій друг, але чому тоді він запізнюється?
-Фух, ну і наганявся! – поруч зі мною сів якийсь незнайомий темноволосий хлопчик. На вид йому років п’ять можливо. Хоча, раніше я і Мії думав, що їй стільки, а виявилось навпаки, тому тут можу помилитись. На хлопцю була якась спортивна форма, куртка кольору хакі і ролики. Спортсмен. Я в його віці ледве на велосипеді навчився кататись, а тут ролики. –Ой, пробачте. Доброго вечора! Я не заважатиму, якщо трохи відпочину тут?
-Привіт, та ні. Не заважатимеш. – я посміхнувся новому знайомому. –Але, хіба батьки не вчили, що розмовляти з незнайомцями – небезпечно?
-Так, вчили. І садочку вчили. Але я не думаю, що Ви злий маніяк, який хоче мене вкрасти. –хлопець розсміявся і простягнув руку. –Я Саша.
-Гарне ім’я, Саша. – я відповів взаємністю на дії хлопця. –Давид.
-Просто Давид? – від здивування, його брови мало не злетіли в космос.
-Я не думаю, що я на стільки старий, щоб ти звертався до мене на ви, і по-батькові. – я потріпав хлопцю волосся і той розсміявся. Яка ж прекрасна дитяча посмішка. І сам хлопець нереально вихований. На жаль, мені вже тридцять, але я так і не став батьком. –Домовились?
-Авжеж!
-Супер! – я оглянувся по сторонах і нарешті побачив його.
-Батур!!! –несподівано мій новий товариш вскочив і побіг до мого вже старого товариша. Звідки вони знайомі?
-Привіт, Сашко. Ти звідки тут? І чому сидиш з цим дядьком? –Батур підняв хлопця на руки і покосився на мене, немов я з’їв його торт.
-Дядько тут тільки ти. Я ще доволі молодий. – перекривив друга.
-Це Давид, він мій новий товариш. Ми тільки що познайомились, поки я чекав маму. – пояснив Саша, після того, як Батур поставив його на землю.
-Чекав маму? – Йилдиз оглянувся. –Біжи до мами. Нема чого так далеко тікати.
-Звідки ви знайомі? – я з повним шоком в очах глянув на Батура, все ще не розуміючи як ці двоє знають один одного.
-Та мама ось вже йде. – Саша різко зірвався і підбіг до двох молодих, що йшли нам на зустріч. І здається, дівчину я прекрасно знаю. –Мамо, знайомся це Давид. Мій новий друг.
Перед нами стояли Даша з якимось незнайомим мені чоловіком, якому на вид років стільки, скільки і мені напевно. Але.. Як? Саша це її син?
Я був ще більше шокованим і не розумів, що відбувається навколо. Звідки у Даши син, і що за чоловік поруч із нею? Невже вона вже заміжня і Саша – це син цього… Нового хахаля дівчини? Русявий, трохи нижчого зросту, ніж я, ще й і в якомусь спортивному костюмі. Що за гопота?