Розділ 39

- Прорив! – почув я голоси.

Визирнув з ванної кімнати й побачив кількох людей, які нервово бігали кімнатою з якимись приладами в руках. Серед них я побачив Прайма, Ґедзя і ще двох схимців, інші були одягнені в поліцейську форму. Я схопив з вішака у ванній великого рушника, обмотався ним і вийшов з ванної.

- Фух! – видихнув з полегшенням Ґедзь. – Він тут! Хлопці, хибна тривога! Колесо, перевір на всякий випадок вікна, - його наказ кинувся виконувати низенький опецькуватий схимець у незмінному схимецькому комбінезоні з десятками кишеньок. На голові в нього була натягнута шапка, за відворотами якої теж було щось напхано. Він почав тицяти рогатиною у віконний одвірок, обводячи його по периметру.

- Одягайся й ти, мусимо поспішити! – наказав і мені Ґедзь.

- Діана! Вона зникла! – скрикнув я, швидко проходячи повз людей, які попрямували до виходу. – Що це було? Там, у ванній кімнаті зникла стіна! І Діана! Її затягло в якийсь туман! – я гарячково натягав штани, підстрибуючи на одній нозі, злий і схвильований.

Ґедзь спохмурнів, кивнув другому схимцю і той побіг у ванну кімнату. За ним почвалав і Прайм, на ходу якось неприродно рухаючи руками, наче плив у повітрі. Напевно, увійшов у вірт, але частково. Була така метода. За це відповідала спеціальна частина в чипах у мозку. Але я не ризикував ставити таку опцію, дуже часто в таких людей стиралася межа між сприйняттям реального світу й віртуальної реальності.

- Хто-небудь мені пояснить, що тут відбувається?! Де поділася Діана? – я, нарешті, вдягнувся, нап’яв усі свої речі, навіть порвану на спині куртку, рефлекторно перевірив кишені – там заторохтів різний дріб’язок.

- Хтось прорвався з реалу й витягнув її звідси, - заклопотано пояснив Ґедзь, розглядаючи в руках якусь круглу штучну, схожу на компас. – Схоже на те, що це люди Віктора. Поліція вся в Гречука в кишені, а от специ Віктора можуть її шукати. І, швидше всього, знайшли.

- Як знайшли? – я все ще не міг зрозуміти. - Де знайшли?

- Знайшли її сховок в реалі, примусово вивели з вірту, програмно прослідкувавши її місцезнаходження тут, в "Смарагді". Хоча шукають саме тебе, Кириле. Мабуть, їхня вірусна пошукова програма зламала наш захист в тюрмі. Треба забиратися звідси, терміново, - Ґедзь підняв голову, відірвавшись від свого «компаса» і схвально кивнув. – Ходімо, наші зараз тут будуть все зачищати. Прайме, ти як? Що там? – гукнув він в бік ванної кімнати.

- Маємо хвилин десять! – Прайм вибіг із ванної кімнати й повідомив. – Кирила поки що не засікли, але, звісно, логічно припустити, що він поряд з дружиною. Тому вони незабаром будуть тут! І схоже на те, що в нас завівся хробак! Хтось здав локацію. Треба вираховувати зрадника. Тут чи в реалі.

Схимець кивнув Прайму, який почав складати в палицю якусь розчепірену штуку.

- Йдемо звідси! - рушив до дверей.

Я навіть не зрушив з місця.

- Що з Діаною? Як її повернути? Їй щось загрожує?

- Думаю, поки ти не в їхніх руках, її й пальцем не зачеплять. Але тепер у них є чим тебе шантажувати! – Ґедзь похитав головою, направляючись до виходу. – Кириле, якщо тобі дорога Діана, ти повинен піти з нами. Я все поясню по дорозі!

Він вийшов за двері, за ним попрямував Прайм і схимець, якого Ґедзь називав Колесом. Мені нічого іншого не лишалося, як піти за ними.