Я взяла телефон,це був Назар.
-Ти зараз вільна, може побачимось..
-Давай зустрінемось.-засмученим голосом я відповіла.
-А що з голосом? Щось трапилося?-стурбовано запитав Назар.
-Зараз все розповім.- і почала збиратися.
Перед цим я зайшла в кімнату до Лілі,вона спала. І спустилася тихенько на низ,взулася і пішла до Назара.
-Привіт- підійшовши я його ніжно обняла.
-Привіт!-Назар поклав свої руки мені на талію.
Після цього ми взялися за руки і пішли до джерела. Ще дорогою до нашого з Назаром місця я почала розмову про тітку і Лілю. Він був здивований і всіма силами старався підтримати мене і розвеселити. Прийшовши до джерела, ми сіли і продовжували говорити і обговорювати різні теми. Дуже швидко та непомітно пролетів час. Я в Назара спиталася яка година.
-Зараз 23:10- дивився він на свій годинник.
-Ну що? Пішли?-подивилась я в його очі і застигла.
-Марино.. Ти мені дуже подобаєшся,тому будь зі мною все життя.. Я не хочу тебе втрачати, свою першу любов..
-Правда кажучи,ти теж моя перша любов,тому не хотіла б тебе втратити.- я поклала свою руку йому на щоку і ніжно поцілувала в щічку. Назар взяв двома руками моє обличчя і поцілував в губи. Це були такі емоції, які не можливо передати словами.. Здається і радість,і сором'язливість,і насолода… Він взяв мене за руку і ми пішли додому. Ідучи я не могла відірвати погляду від нього.
-Кожен раз,як на тебе дивлюся,ти стаєш все милішим і красивішим.-поклала я свою голову йому на плече.
-Що справді..? А я навіть і не помічав.
-Буду тебе оберігати, щоб ніхто тебе від мене не забрав.
-Ти теж красива дівчина,дивись обережніше біля хлопців,а як що,що то відразу кажи мені, домовилися?
-Добре.-ми вже дійшли до моїх воріт він мене поцілував на прощання і я пішла до своєї кімнати. Лягла на ліжко і відразу заснула. Проснулась я від кроків Лілі.. Я встала з ліжка і спустилась на низ.
-Доброго ранку! Як спалось?- запитала в мене Ліля,коли я ще спускалась по сходах.
-Доброго!Міцно спалось.- відповіла я.- А ти як? Змогла заснути.?
-Так,я чула коли ти прийшла і після того,я відразу заснула.
-Добре... Але,коли до тебе заглядала то ти вже спала?
- Так я просто притворилася,щоб ти не переживала!Будеш тост?- виймаючи їх вона запитала.
- Добре.Тоді я заварю чай.
Ми смачно поснідали і душевно поговорила, Ліля знову вибачилася за вчорашні слова і ми пішли збиратися до школи. Перед цим я вговорила її,вона вагалася,але згодом погодилась. Спускаючись на низ хтось постукав в двері,відкриваючи їх ми побачили щасливими дядька і тітку. Вони зайшли,Ліля одразу побігла в обіймах до тітки. Ми всі сіли за стіл.
-В мене є для вас хороша новина,ти Марино не знаєш цього,але.. нещодавно в мене виявили рак кісток,дізнавшись цю новину в мене постійно був високий тиск і боліло серце,вчора мені стало гірше тому я і попала в лікарню. Але вчора при обстеженні в мене нічого не виявили. І сказали,що переплутали чиїсь аналізи з моїми,в мене все добре тепер зі здоров'ям,лише серце.- розповідала тітка.
-Справді!-заливаючись сльозами Ліля обняла тітку.
-Так, це насправді дуже хороша новина,і коли ми її почули,то спочатку не повірили,але це правда.-сказав дядько Кален і посміхнувся.
-Значить ми сьогодні до школи не підем?!- радісно промовила я.
-Ні,ні ви мусите,а коли прийдете то щедро повечеряємо.
-Ну мамоо..-підлизувалася Ліля до тітки.
-Ну вам не можна пропускати уроки..- сказала тітка і подивилась Лілі в очі.
-Ну добре,ми з Мариною пішли,бувайте!- закриваючи двері пробурмотіла Ліля.
Ми вийшли на дорогу і там стояли Назар і Любомир. Ліля одразу побігла до Любчика в обіймах,а я до Назара,він мене ніжно поцілував у щічку і ми пішли до школи з схрещеними руками. Я знову не могла налюбуватися своїм хлопцем. Він помітив це і:
-Я що вже настільки гарний,що ти не можеш відірвати очей!?-посміхнувшись запитав.
-Авжеж гарний,і не тільки..-я лягла йому на плече і ми продовжували йти.-якби ж я могла тобою любуватися і вдень і вночі..!
-А що, тобі не вистачає того,як ми біля джерела кожного вечора приходимо,ти не можеш відірватися,постійно на мене дивишся.-радісно сказав Назар.
-А що тобі не подобається,як я на тебе дивлюся? Так мені не вистачає того часу,поки ми сидимо і говоримо…-засмучено відповіла я.
-Мені дуже подобається коли ти тільки на мене дивишся..тому в мене є ідея, сьогодні п'ятниця..?
-Ну так,завтра субота!-подивилась я в його карі очі.
- Давай я і ти поїдемо до річки,візьмемо палатку,і проведемо там два дні.
-Оо,чудово,мені вже цей день став подобатись.- радісно посміхнулась і Назар мене поцілував в щічку.
Ми прийшли до школи,вже на нас так не дивилися,як в перший день,а нормально на це реагували і позитивно до цього відносились. Зайшовши до класу ми сіли на наше постійне місце,і чекали дзвінка любуючись один одним.
Ми перебули всі уроки,день непомітно пролетів і Назар запропонував сходити з ним в кафе. Я звісно ж погодилась,і ми попрямували до нього. Ось ми і прийшли ми зробили заказ і почали обговорювати завтрашній день. Дуже швидко і непомітно пролетів час і ми пішли додому. Назар на прощання мені ніжно і сильно обійняв, побажав мені солодких снів і ми розійшлися по домівках. Зайшовши до будинку я побачила що в кухні накритий стіл, пішла туди.
-О,Марино сідай,будемо вечеряти.- сказала тітка. За столом вже сиділа Ліля,дядько і тітка витирала стакани для соку. Ми сіли і почали вечеряти. Після цього я зайшла до кімнати і вирішили подзвонити до Ліни. Вона підняла трубку і ми почали говорити на різні теми,вона мене повідомила,що збирається їхати з батьками на відпочинок в іншу країну,а саме до Турції. Я була дуже за неї рада і в той же момент сумна,адже з ким я буду говорити кожного вечора. Після розмови з Ліною,я вирішила прогулятися,але без Назара. Прийшовши до цвинтаря,на могили моїх батьків,я почала гірко плакати.Через деякий період я себе вгамувала.