Мишача душа

***1

Привіт, мій друже.

Як ся маєш?

Не розгубив ще осені слова?

Як зірки твої у небі сяють?

Чи ти зберіг для мене хоч ім’я?

Ой, ні. Мабуть, то осінь вкрала чистий лист мого життя.

Мабуть, то осінь заблукала у лісах.

Мої зірки в минучості буяють,

Омріяно чекаючи тебе.

Твій чистий лист шукає ляпку пожовтілого листка.

То ж я маюсь, друже мій.

У осені для кожного своє ім’я.

І барвами вона фарбує нам життя.

Подобається

#1088 в Фентезі
#695 в Сучасна проза

Відредаговано: 21.10.2024